Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
«Historia est magistra vitae» казали давні римляни, що означає «історія – вчителька життя». Історія вчить того, що нічого не вчить, додавали досвідчені люди. І це правда, тому, що можна навести багато прикладів коли історія чогось навчила, та також ще більше прикладів, що на помилках минулого ніхто не вчиться. Є також інший відомий вислів: «Народ, що не знає своєї історії – немає майбутнього». Тому сьогодні як ніколи актуально поринути у глибину віків для згадки про те, яким же було судочинство на Буковині століття чи два століття тому.
На Буковині у період 1774—1914 років діяли судові установи, які впродовж цього періоду зазнали ряду змін, особливо після прийняття конституції Австро-Угорської імперії 1867 р.
Особливої уваги заслуговує вивчення історії судочинства на Буковині в період перебування її у складі Австро – Угорської імперії. Детальні описи даного періоду можна знайти у працях відомого дослідника історії Чернівців і Буковини, австрійського історика Раймунда Фрідріха Кайндля.
На початку австрійського володіння, а саме у 1774 році все управління і судочинство перебували в руках командуючого генерала Сплені та його офіцерів. Поряд з цим він використовував ще й органи, що перейшли до нього з молдавських часів, але вони відігравали другорядну роль. У віддалених куточках краю залишилися колишні чиновники через брак допоміжного персоналу. Проте в Чернівцях молдавські службовці відразу ж утратили свої пости. Все ж певна кількість судових службовців залишилися на посадах (бирани, умблатори, арнаути), серед них і міський суддя та судді в тих селах, що належали до Чернівців.
У своїй пам’ятній записці від 1775 року Сплені висловив пропозиції щодо організації форми правління в краї. Містами мали керувати магістрати, а селами – двірники або судді, та придані ватамани або засідателі. Крім того, передбачалися ще й особливі єврейські судді. Тоді ще не планували відділяти управління від судочинства. Судочинством на селі мали займатися двірники, у другій інстанції – станові бюро, а в останній – рада генералату. Жителі міст мали звертатися в першій інстанції до своїх магістратів, а апелювати до ради генералату. Всі кримінальні справи мала розглядати тільки ця рада. Ці пропозиції Сплені зазнали деяких змін під час впровадження, але в цілому було дотримано накресленого плану утворення адміністрації та судочинства.
У 1783 році в судовій сфері Буковина була поділена тільки на два округи чи повіти: крім Чернівецького повітового авдиторіату існував ще один — Сучавський. Наскільки недосконалим був такий стан, вказував сам цісар Йосиф II після того, як він у червні 1783, року здійснив подорож Буковиною. Він наказав прислати сюди особливо вправного аудитора, «яким розуміє місцеву мову, бо накопичуються кримінальні справи, а цивільних справ теж величезна кількість».
Цей наказ цісаря спричинив, мабуть, утворення третього судового округу, що розміщався в Сереті. Відтепер Чернівецькому судові були підпорядковані Чернівецький, Вижницький та Русько-Кімполунзький повіти, Серетському — Серетськии повіт, а Сучавському — Сучавський та Молдавсько-Кімполунзький. Чернівецький штабний або обер-аудитор утворював разом з адміністрацією як «iudex nobilium» суд першої інстанції для вищого дворянства, чиновників, офіцерів, православного духовенства, для цілих громад і «фіскальних справ» (спори, що стосувалися земельно-княжих інтересів, податкових злочинів тощо). Для всіх інших жителів, в тому числі і для мазилів, окружні судді були судами першої інстанції.
Нижчими судами були призначені у встановленому порядку магістрати у трьох містах (Чернівцях, Сереті і Сучаві), а в інших населених пунктах — сільські суди, що складалися з двірника та чотирьох старійшин громади. Вони мали, передусім, «пропонувати мирову угоду» сторонам, виносити вироки у «суперечках про борги, які не перевищували 10 фл.» і могли оштрафовувати до ударів 25 палицями.
Територіальне управління Державної судової
адміністрації України в Чернівецькій області
_03_03.png)
