Історичний екскурс «З глибини віків про суди на Буковині» (період Австро-Угорщини)

    Продовжуючи тему історії судів на Буковині варто зазначити про те, що  буковинським судовим органом для дворян був виз­начений спочатку крайовий суд у Львові. До нього мали подаватися також усі скарги на дворян від міських жителів та селян. Для нижчого дворянства, так званих рупташів, спори щодо кадастрових маєтків, за розпорядженням від 1787 року, розглядав крайо­вий суд, а у всіх інших випадках — місцевий суд. Щоб відповідати новим завданням, штати Львівсько­го крайового суду поповнили кількома чиновниками, які володіли волоською мовою.

    Як уже зазначалося, восени 1787 року кра­йовий суд засновано у Станіславі, а йому підпорядку­вали й Буковину. У цьому суді для представлення селянської сторони запровадили у 1788 році посаду «адвоката підданих», який «поряд з іншим необхід­ним, мав знати також молдавську мову». Коли в 1790 році відбулося часткове відокремлення буковинсько­го управління від Галичини, то Вище управління юс­тиції у Відні планувало створити на Буковині окре­мий крайовий суд, але, врешті-решт, все залишилося без змін. Легко уявити, що велика відстань до Станіславського крайового суду ускладнювала розгляд пра­вових спорів поміж буковинськими дворянами та проти них. Тож у відповідь на прохання буковинських міщан та селян у 1795 році було прийнято рішення, що позови проти буковинського дворянства у випад­ку, коли ціна предмету спору не перевищує 100 рейн­ських гульденів, повинні подаватися до одного з трьох місцевих судів Буковини, а саме до того, на території якого мешкав відповідач.

    І тільки 1804 року, як вже зазначалося, в Чернів­цях було засновано для Буковини окремий крайовий суд, який мав складатися з президента та двох радників, а з Чернівецьким дистриктним (місцевим) су­дом він мав бути об’єднаним такою мірою, щоб прези­дент крайового суду очолював одночасно й Чернівець­кий дистриктний суд і, таким чином, відповідав за все буковинське судочинство.

    Але на вищі судові установи Галичини й Буковини надходи­ло багато скарг, через що Надвірне управління юстиції у 1822 році направило до цих країв слідчу комісію. Стан, з яким зіткнулася комісія в Чернівцях, був настільки невтішним, що були покарані майже всі чиновники крайового суду, а на суд чекала повна реорганізація: 1826 року крайовий суд знову було відокремлено від кримінального, а сам крайовий суд пе­ретворено на «міський та крайовий суд» у цивільних справах дворянства у всьому краї, а справи осіб недворянського походження передавалися у повіти, які рані­ше підпорядковувалися крайовому судові. У 1825 році Чернівецький крайовий суд складався з президента, двох крайових радників, шістьох інших радників, двох сек­ретарів, трьох протоколістів-радників, трьох засіда­телів без права голосу та іншого персоналу. У 1847 році у міському та крайовому суді був президент, шість радників, секретар та багато інших службовців.

    Територіальне управління Державної судової

    адміністрації України в Чернівецькій області