Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
І ми знову поринаємо в історичні аспекти розвитку судочинства на території Буковинського краю та продовжуємо відкривати цікаві історичні факти.
Поміж інших історичних подій заслуговують на увагу також згадки про судочинство духовенства. Як нами уже вказувалося в попередніх матеріалах статті, в той час сторони залежно від стану підлягали різним судам.
За військового правління православний клір підпорядковувався тільки чернівецькому вищому аудиторіату. Розпорядженням від 1792 року встановлювалося, що все судочинство стосовно недворянського духовенства в Буковинському окрузі мають здійснювати магістрати Чернівців, Серету та Сучави. Кожному з названих магістратів підпорядковувалося православне духовенство певної частини краю, але все «латинське» (римсько-католицьке) духовенство підлягало Чернівецькому магістрату. Тому можна з упевненістю припустити, що на Буковині судові рішення стосовно недворянського духовенства виносили не названі магістрати, а замість них три дистриктні суди. У 1802 році весь недворянський клір Галичини вийшов з-під юрисдикції магістратів та перейшов у відання крайового суду. Це, звичайно, стосувалося й Буковини. Коли 1804 року було засновано Чернівецький крайовий суд, то особливо наголошувалося на підпорядкуванні йому недворянського кліру всіх конфесій.
Всі гірничі суди знаходилися поза Чернівцями. Так, зокрема у Качиці до 1805 року існував субституційний гірничо-солеварний суд, як і в Солці до 1809 року. Останній у згаданому (1809) році був об’єднаний з гірничо-ливарною адміністрацією в Пожориті. Потім ця адміністрація була відома вже як субституційний гірничий суд. Згідно з розпорядженням від 1818 року, і підпорядковувався Богордчанському окружному гірничому судові в Галичині. 1820 року гірничо-ливарну адміністрацію в Пожориті було ліквідовано, а пов’язаний з нею субституційний гірничий суд передано солеварному управлінню в Качиці. Після заснування міського та крайового суду йому було доручено вести і гірничі судові справи.
У той час на Буковині не було засновано суд для розгляду торгово-вексельних спорів. При організації 1786 року зазначалося, що на Буковині відсутні торгово-вексельні операції, тому з цього приводу не треба вживати якихось заходів. Пізніше Буковина була підпорядкована Львівському торгово-вексельному судові.
Внаслідок тісного зв’язку буковинського судочинства з галицьким після 1786 року тут набрали чинності й загальні австрійські закони. Коли цісар Йосиф наказав об’єднати Буковину з Галичиною, то розпорядився, щоб розпочаті судові процеси продовжувати та закінчувати «звичним місцевим способом», а нові розглядати за існуючим у спадкових володіннях правлячого цісарського дому загальним судочинством. Оскільки воно вже часто практикувалося, а також повсюдно застосовувалося Терезіанське кримінальне законодавство, то запровадження австрійських законів не складало якихось особливих труднощів. Негайно були видані необхідні розпорядження про їх переклад та друк «волоською» мовою. До речі, в майбутньому теж мали брати до уваги особливі потреби краю, але пізніше гору взяло пристосування до галицьких умов.
Варто зазначити, що ведення кадастру земельних ділянок також належало до відання судів. При заснуванні 1804 року крайового суду в Чернівцях було вирішено, що Буковинська крайова табула відтепер має бути у віданні не місцевих (дистриктних) судів, а крайового суду. Оскільки тоді Серетський дистриктний суд було ліквідовано, то всі книги про міщанські земельні ділянки міста Серету мали перейти до Чернівецького дистриктного суду і вестися там окремо від тих, що стосувалися міщанських земельних ділянок міста Чернівців. Після цього поземельні книги велися тільки в Чернівцях та в Сучавському дистриктному суді. Але вже 30-го червня 1810 року Буковинське окружне управління видало розпорядження, щоб у міських судах громад Буковини завести книги документів, куди б сторони, беручи до уваги тодішні норми Цивільного кодексу, могли записувати свої договори та інші документи. У міських судах Чернівців, Серету та Сучави треба було відкрити посади «ведучих поземельних книг»; такий ведучий у Чернівцях мав отримувати 300 фл. платні, а у Сереті та Сучаві — по 200 фл. та ще 35% надбавки. І справді, з цього часу в Чернівцях була «Чернівецька міська поземельна книга», на якій спочатку був зображений цісарський орел, а пізніше герб міста. «Ведучому поземельної книги» платили з міської каси, а сама книга зберігалася в громадському суді (після відкриття будинку магістрату — у ньому).
Територіальне управління Державної судової
адміністрації України в Чернівецькій області