flag Судова влада України

Історичний екскурс «З глибини віків про суди на Буковині»

07 березня 2018, 11:50

Історичний екскурс «З глибини віків про суди на Буковині»

 

   Розглядаючи історію судочинства на Буковині варто також зупинитися на питанні специфіки поділу судових справ на види та особливостей розгляду різних категорій справ. Описи порядку розгляду таких категорій знову ж таки відображені у працях відомого дослідника історії Чернівців і Буковини, австрійського історика Раймунда Фрідріха Кайндля.

   Вже в старому статуті міста Чернівці справи міських органів влади поділялися на юридичні, політичні та господарські. Частину цих справ місто вело самостійно, а деякі справи йому делегували. До останніх тоді належали й збори земельно-княжих (державних) податків.

   Ще до запровадження міського статуту від 1786 року міська влада мала право роз­глядати міщанські судові справи вартості до 10 флоринів, тобто золотих монет (назва флорин поширювалася також на гульден  Австрійської, а з 1867 року — Австро-Угорської імперії, які карбували протягом 1857–1892 років) та могла призначати покарання до 25 ударів пали­цями. Статут міста від 1786 року чіткіше визначав судовий устрій міста. За ним юрисдикції міста підлягали всі міщани та особи без громадянства, євреї та дрібні дворяни, що проїжджали містом. Щоб якось вирізнити міський суд від сільських, йому було надано право розглядати спори, що не перевищували 20 флоринів. Так само магістрат мав право «розглядати» питання про майно, що залишалося після померлого, вартістю до 100 флоринів «та зберегти для сиріт їхню власність».

   Про кримінальну юрис­дикцію було сказано, що магістрати розглядають «незначні злочини, що не тягнуть за собою кримі­нальної відповідальності, а також правопорушен­ня, що караються максимально 25 ударами палиці чи батога». Всі більші цивільні процеси, особливо майнові скарги і кримінальні процеси повинні були скеровуватися до земельно-княжих (державних) судів, до яких йшли також касаційні скарги на вироки магістрату. Занадто вузька сфера компе­тенції в міщанських судових справах була розширена висновком Надвірної військової ради про міський устрій. Надвірна військова рада цілком справедливо відзначила, що обмеження міської юрисдикції сумами до 20 фл. унеможливлювало швидке прийняття рішень у ринкових та торговель­них справах, що можуть виникнути кожного базар­ного дня при продажу пари волів. Пізніше, особли­во при організації справжнього магістрату, його правові повноваження значно зросли. Надвірний декрет від 2-го березня 1841 року проголошував, що Чернівецький магістрат треба розглядати як «ко­легіальний суд», тобто такий, що складається з кількох суддів.

   Після сучасної реорганізації судо­чинства та утворення повітового суду з делеговани­ми повноваженнями міського суду в Чернівцях (1855 р.) за магістратом збереглося карне судочинство з поліційних правопорушень, а його судочинство в цив­ільних справах набувало більше рис мирового (третейсь­кого) суду. Так, статут 1864 року наводить діяльність довірених осіб, обраних громадою, для примирення сторін процесу як сферу самостійної компетенції громади. Доз­волено було також займатися добровільним продажем рухомого майна.

   У 1792 році місто Чернівці ще не мало свого власного «міщанського арешту». Через те, що тоді ще не було й власної ратуші, то арешт треба було або винаймати, або облаштовувати в службовому приміщенні громадсь­кого суду, «бо не дуже часто трапляються і не трива­лими є випадки, щоб жителі міста мусили саджати­ся». Пізніше міський арешт розташували в старій земельно-княжій провінціальній тюрмі на Мучному ринку (площа Рудольфа) – нині площа Філармонії. Потім у новозбудованій ра­туші обладнали для знатних осіб по одній чоловічій і жіночій камері, одну велику камеру («великий арешт») та чотири малих.

   Окрім цього вже перший міський статут від 1786 року вказу­вав на необхідність правильного ведення протоколів і реєстрів. 9-го, а потім 21-го травня 1786 року директоріат оголосив міському магістратові наказ, «у якому чітко і з добрими намірами йдеться про те, що всі письмові документи і справи магістрату завжди після користування повинні передаватися панові міському синдику, а не затримуватися, як про це го­ворять, бо через це виникає безлад і прогалини. Пись­мові документи, що стосуються служби, не повинні, як листи чи звичайна кореспонденція, залишатися на руках у міського судді, а заради порядку мають передаватися міському синдику для протоколювання і зберігання, за правильністю яких останній повинен належним чином відповідати, коли той чи інший до­кумент треба вийняти». Коли кількома місяцями пізніше (25-го жовтня) директоріат спустив магістра­тові циркуляр, то наказав зберігати один примірник цього циркуляру у «магістратському архіві».

    Пізніше теж робилися нагадування про ведення протоколів та реєстрацію. На сьогодні збереглися, за невеликими винятками, протоколи з 1792 року та реєстри з 1819 року. З давніших документів, починаючи з 1781 року, залишилося дуже мало. Дещо цікаве містять і чор­нові акти, але при їх вилученні багато цінного втра­чено. Важливий матеріал міститься і в старих книгах рахунків, а також у кількох «підшивках», що зроб­лені за змістом матеріалу.

 

                                                                                            Далі буде

 

Начальник ТУ ДСА України в Чернівецькій області         Юрій Гончарук

Головний спеціаліст з забезпечення позовної та договірної роботи ТУ ДСА України в Чернівецькій області           Юлія Борик