Юрій Гончарук: «Мій життєвий вибір»

                                           Життєвий вибір

         Гадаю, що абсолютно виправдані твердження психологів, які проводять паралель між вибором майбутнього фаху юнака чи дівчини і професією їх батьків. Бо переконався у цьому на власному  досвіді.

Що маю на увазі? А ось що. Працював мій батько – шанований у родині та серед друзів Георгій Микитович - на залізниці – і я у дитинстві під впливом його розповідей не лише мріяв про мандри країною під стук коліс, але й закінчив технікум залізничного транспорту. Перейшов  батько в органи внутрішніх справ –  і я почав не лише замислюватись над зміною місця роботи, але й став правоохоронцем. А згодом Георгій Микитович розпочав освоювати майстерність судді. Тож і мене «потягнуло» судочинство. Правда, дещо в іншому плані - Територіальне управління ДСА України, яке я очолюю з дня його заснування, забезпечує організаційне, матеріальне та технічне забезпечення  районних (місцевих) судів краю.

         Інколи задаю собі питання: «А чи не шкодую, що здобув саме юридичну освіту, що працював в оперативних службах та підрозділах громадської безпеки, що зараз працюю на ниві судочинства?» І практично одразу ж відповідаю: «Ні, свій життєвий вибір зробив правильно!» І якщо б довелося знову обирати свій життєвий вибір – однозначно зупинився б на юриспруденції. Чому? Бо переважна більшість її представників  своєю повсякденною діяльністю утверджують торжество Закону, намагаються робити все можливе, щоб кожен громадянин жив та працював у чіткому правовому полі, відстоюють принципи добра та справедливості, ведуть активну боротьбу зі злом, припиняють протиправні діяння. 

        Зокрема, співробітники міліції (знаю це з власного досвіду) ведуть непримиренну боротьбу з антиподами нашої моралі, припиняють протиправні вчинки окремих громадян, домагаються, щоби на вулицях та скверах, у парках та інших громадських місцях було спокійно, щоби у родинах земляків панували  мир та злагода.

        Працівники нотаріату  дбають про те, щоб кожен документ, кожна дія людини була узгоджена з буквою Закону (вживають заходів до охорони спадкового майна, посвідчують заповіти, засвідчують вірність копій документів та витягів із них тощо). Чого тільки варта їх офіційна та обов’язкова для молодих фахівців професійна присяга: «Урочисто присягаю виконувати обов’язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно із законом та совістю, поважати права і законні інтереси громадян та організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса».

      Представники ж адвокатської спільноти допомагають людям зорієнтуватись у складних лабіринтах численних нормативних актів, більш активно захищати свої права у конфліктних ситуаціях з адміністраціями підприємств та організацій, фірм та установ різних форм власності, здійснювати представництво у судах, юридично грамотно складати позовні заяви та  інші документи правового характеру,  виконувати свої обов’язки відповідно до кримінально-процесуального законодавства у процесі дізнання, попереднього та судового слідства тощо.

        Особливу роль у нашому житті відіграють і працівники вітчизняної судової гілки влади. Саме вони щоденно захищають порушені права та інтереси громадян, передбачені Конституцією України, притягають до адміністративної та кримінальної відповідальності тих, хто нехтує нормами чинного законодавства,  намагається жити результатами чужої праці, посягає на чуже життя та здоров’я, честь, свободи та майно. 

         Багато хорошого можна сказати і про співробітників інших спрямувань юриспруденції – прокуратури, РАГСів, Департаменту виконання покарань, СБУ, органів дізнання та слідства, юридичних відділів виконавчої влади, митниць, установ та підприємств. У кожного з них свої специфічні особливості та специфікація, повноваження та напрямки. Але усіх їх об’єднує сама суть правоохоронної та правозахисної діяльності – захист прав та інтересів громадян, суспільства та держави, забезпечення законності та правопорядку, попередження та припинення правопорушень та застосування державного примусу до тих, хто порушують його величність Закон та правопорядок.

       І мені приємно, що наша сімейна традиція причетності до юриспруденції продовжується. Зокрема,  старша донька Марина стала юристом і вже кілька років вдосконалюється у професії нотаріуса.  Молодша  дочка  Анна теж виявила бажання стати юристом. Зараз  навчається в Одеській юридичній академії, і після отримання диплома  теж працюватиме у юридичній сфері. Ще невідомо, ким безпосередньо стане, але переконаний, що своєю діяльністю  реально допомагатиме  людям та служитиме Закону.

       Тож так і хочеться напередодні нашого професійного свята урочисто проголосити: «Вітат тобі, Юстиціє!  Віват!»   

                                                                                      Юрій Гончарук,

                                                                                начальник ТУ ДСА в області