Олена Пухарєва: «Така вже наша жіноча доля» …

               Олена Пухарєва: «Така вже наша жіноча доля» …            

У місцевих судових інституціях Буковини  у переважній більшості  працюють представниці прекрасної половини людства:  31 суддя та 208  працівниць апаратів. І всі вони водночас серйозні, відповідальні та ніжні, зосереджені, уважні та чарівні. Серед них – і суддя Заставнівсього районного суду Олена Пухарєва.

      -  Жінкам, звичайно ж, дещо складніше, аніж чоловікам,  працювати у судовій системі, особливо у структурах «першого ешелону» - щоденні суттєві фізичні навантаження, зустрічі із відвідувачами, у кожного з яких свої наболілі проблеми правового характеру чи горе, - зауважує Олена Василівна. – Особливо важко вгамовувати емоційні навантаження: досить болісно, для прикладу,  зустрічатися із батьками чи родичами жертв злочинів проти життя чи здоров’я людини, коли їхній син чи донька, чоловік чи брат загинули від підступної руки нападника. А скільки наших емоцій потребують самі зустрічі із особами, котрі підозрюються у причетності до тих чи інших злочинних дій? У кожному конкретному випадку шкода людини, адже своїми невиваженими діями вона не лише наносить певну шкоду іншій особі, але й собі, оскільки втрачає волю, а також своїй родині – сім’я на певний період втрачає годувальника, моральної підтримки.

         Правда, у нашій роботі мають місце і приємні нюанси. Для прикладу, у ході судового засідання вдалось відстояти право престарілої бабусі на житло, з якого її майже силою вижили «турботливі» внуки, або ж повернути родині земельний наділ, який чомусь протизаконно перейшов у володіння сусіда-підприємця, у якого і так уже є в наявності кілька гектарів угідь. Або ж коли протиправним діям зловмисника-хулігана, який тривалий час не давав спокою рідним та сусідам, суд дав хоча й сувору, але адекватну до його вчинків та принципову оцінку.      

І все ж, незважаючи на труднощі та емоційні стреси, ми працюємо. Щодень несемо трудову вахту, відстоюємо вимоги його величності Закону. Трудимось, бо колись мріяли про неспокій, про свою безпосередню причетність до захисту інтересів людей, до серйозної та відповідальної, складної, але так потрібної всім професії. І тому мені особливо приємно у ці березнево-святкові дні приєднатись до щирих вітань, що лунають на адресу жіноцтва, побажати колегам із місцевих (районних) судів краю миру, злагоди та жіночого щастя, успіхів та сподівань на краще. Хай Вам щастить, шановні!

                                                                     Записала Людмила Біленька