Войцехович Л.: СВІДОК: ЙОГО ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 Войцехович Л.: СВІДОК: ЙОГО ПРАВА, ОБОВ’ЯЗКИ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Кожен із нас, навіть не бажаючи цього, може стати учасником кримінально-процесуальних правовідносин. І дуже важливо при цьому, щоби кожна особа знала про передбачені чинним законодавством України права та обов’язки, оскільки наша держава не може бути правовою, як це визначає Конституція України, якщо її громадяни не знають своїх прав, а держава не забезпечує їх надійний захист. Саме знання своїх прав і обов’язків буде сприяти їх більш надійному захисту та покращенню стану правовідносин у суспільстві, а в кінцевому підсумку – зміцненню правопорядку в Україні.

А тепер щодо конкретної теми виступу.

Стаття 65 Кримінального процесуального кодексу України (у подальшому КПК) засвідчує, що свідок – це фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань до органу розслідування, прокурора чи суду.

Такий виклик для допиту свідка мають право зробити орган дізнання, слідчий, прокурор, суд (чи конкретний суддя). Цей виклик може бути зроблено повісткою, яка вручається свідку під розписку, а у випадку його тимчасової відсутності – кому-небудь з дорослих членів його сім’ї або житлово-комунальної організації, виконавчого комітету селищної чи сільської ради або за місцем роботи чи навчання.

Свідка також може бути викликано телеграмою чи телефонограммою, або ж через засоби масової інформації (на Буковині – це часопис «Свобода слова»). У повістці має бути вказано: хто викликається як свідок (прізвище, ім’я, по-батькові), куди викликається (тобто - орган розслідування, прокурор чи суд) і до кого (прізвище, ім’я, по батькові, посада), день (дата) і час (година, хвилини) явки, а також можливі наслідки неявки.

У повістці може бути вказано й про необхідність мати документ, що посвідчує особу свідка. Повістка повинна бути підписана відповідною посадовою особою вказаних органів розслідування, прокуратури чи суду. 
        Неповнолітній свідок, якому не виповнилося 18 років, викликається для допиту через його законних представників (батьків, опікунів, піклувальників).
      Зауважимо також, що, у відповідності до чинного КПК, не підлягають і не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну чи сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) Не можуть бути допитані у якості свідків також професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку чи ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв’язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) а також особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи.

Дуже важливо пам’ятати, що у відповідності до ст. 63 Конституції України певна конкретна особа може  відмовитися давати покази по певному кримінальному провадженні.   Таке право мають:

1) члени сім’ї, близькі родичі, усиновлені, усиновителі підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного;

2) особа, яка своїми показаннями викривала б себе, членів сім’ї, близьких родичів, усиновленого чи усиновителя в скоєнні злочину.

           На час кримінального провадження свідок має право:

1) знати, у зв’язку з чим і в якому кримінальному провадженні він допитується;

2) користуватися під час давання покаів правовою допомогою адвоката;

3) давати покази рідною або іншою мовою, якою він вільно володіє, і користуватися допомогою перекладача;

4) користуватися нотатками та документами при даванні показів, коли ці покази стосуються будь-яких розрахунків та інших відомостей, які йому важко тримати в пам’яті;

5) свідок також має право на відшкодування витрат, пов’язаних з викликом для давання показань;

6) знайомитись з протоколом допиту та заявляти клопотання про внесення до нього змін, доповнень і зауважень, а також власноручно робити такі доповнення і зауваження;

Окрім того, за наявності для того відповідних підстав, свідок має право на забезпечення його безпеки шляхом застосування передбачених законом заходів. 
           У той же час, чинне законодавство покладає на свідка й певні обов’язки, зокрема:

1) з’явитися за викликом у вказане органом кримінального провадження чи суду місце та час;

2) дати правдиві показання про відомі йому обставини у справі. 

         При цьому, для забезпечення виконання покладених на свідка обов’язків, закон передбачає певні заходи процесуального примусу (тобто - привід), а також більш сувору відповідальність за не виконання ним вимог закону. Так, за злісне ухилення від явки в суд, свідок несе адміністративну відповідальність за ч. 1 ст. 185-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення (як за прояв неповаги до суду) у вигляді штрафу або адміністративного арешту на строк до п’ятнадцяти діб.

            Свідок несе також кримінальну відповідальність  за відмову від дачі показів про відомі йому обставини у справі (ст. 385 Кримінального кодексу України) у вигляді штрафу або арешту.

             За дачу завідомо неправдивих показань, свідок несе відповідальність за ст. 384 КК України, якою передбачено покарання у вигляді виправних робіт, обмеження або ж позбавлення волі.

           За розголошення даних досудового слідства чи дізнання без дозволу прокурора, слідчого чи дізнавача свідком, якщо його про це було попереджено вказаними особами, свідок може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 387 Кримінального кодексу України у вигляді штрафу або виправних робіт.

Отож, кожному із нас варто добре знати  та  активно захищати свої права, а також сумлінно виконувати покладені законом обов’язки. Адже свідок є учасником кримінально-процесуальних правовідносин, який повинен сприяти встановленню об’єктивної істини у справі та відправленню правосуддя у кримінальному судочинстві.

                                                                            Л. Войцехович, ТУ ДСАУ