ІВАН САРАФЕНЮК: «Напрацювання стратегій на майбутнє»

      ІВАН САРАФЕНЮК: «Напрацювання стратегій на майбутнє»

    Нещодавно на Буковині за підтримки  Американського проекту USAID «Україна: верховенство права» та за участю представників Державної судової адміністрації України, а також керівництва Апеляційного, Господарського та Адміністративного судів краю пройшла обласна суддівська конференція, на якій обговорювався проект «Стратегічного плану розвитку судової гілки влади України».

     Наголошувалось, що існування незалежної та безсторонньої, прозорої та ефективної судової системи є надзвичайно важливим для побудови і підтримки демократичної держави, забезпечення балансу між гілками влади та сприяння економіко-соціальному розвитку шляхом надання належного захисту вітчизняним та іноземним інвестиціям.

     На конференції свої бачення подальшого реформування судочинства України висловили майже сімдесят її учасників – суддів та працівників апаратів судів Буковини. Чимало конструктивних пропозицій на зібранні вніс і заступник начальника Територіального управління ДСА України у Чернівецькій області Іван Сарафенюк.

     - Впродовж останніх двадцяти років вітчизняне судочинство ще жодного разу, на жаль, не було матеріально забезпечене відповідно до його потреб, - зокрема, зауважив Іван Іванович. - Навіть у найбільш сприятливі роки  потреби судів вдовольнялись лише на 30-32 відсотки, а останніми роками – і від того менше (лише 23 %). Фінансуються лише видатки на оплату праці (і то – в неповному обсязі) та поточні витрати.

Сьогодні проблема судів уже не в папері, конвертах та поштових марках, навіть не в організаційно-технічних засобах. Наявна їх кількість хоч і не відповідає потребам, але в цілому за допомогою комп’ютерних програм вона дозволила поставити діловодні та цілий ряд інших організаційних процесів у судах на сучасний рівень.

Найбільш гострою проблемою судів на сьогодні продовжує залишатись їх невлаштованість, тіснота і непристосованість до вимог здійснення правосуддя.

Ще десять-п’ятнадцять років тому держава ніби-то почала перейматись цією проблемою: на найвищому рівні було видано понад добрий десяток актів, спрямованих на забезпечення судів належними приміщеннями. На вирішення цієї проблеми було ухвалено дві урядові та кілька регіональних програм.  Однак, реалізація цих актів не була підкріплена фінансовими ресурсами, а тому викладені в них приписи та плани залишились, на жаль, лише  на папері.

Звичайно ж, у таких умовах органи Державної судової адміністрації не сиділи, як кажуть, склавши руки. Ми наполегливо шукали шляхи, щоб хоча б у якійсь мірі покращити умови роботи судів. І де шляхом обміну приміщеннями з іншими державними структурами, а де шляхом відселення цих структур з будинків судів, нам вдалось дещо розширити службові площі судів. Завдяки цьому на сьогодні більше третини судів Буковини забезпечені службовими площами, відповідно до затверджених норм (зауважу, що на початок нашої діяльності таких судів у краї фактично не було). Але ж решта 2/3 судів таких приміщень не мають! Вони потребують або ж добудови чи серйозної реконструкції, або ж нового будівництва. На все це свого часу ми отримали у встановленому порядку земельні ділянки, склали проектно-кошторисну документацію, отримали відповідні дозволи у належних державних структурах. Однак, через відсутність або припинення фінансування цих робіт далі справа не пішла.

Ми адаптуємо українське законодавство відповідно до вимог Європейської конвенції з прав людини, у відповідності до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку. Але про який розумний строк можна говорити, якщо суддя змушений очікувати черги, допоки звільниться зал судових засідань, оскільки одна зала припадає на чотири-п’ять його колег.  Щоб не затягувати розгляд справи, суддя нерідко вимушений проводити засідання у своєму кабінеті. А хіба службовий кабінет може забезпечити публічність розгляду справи, як цього вимагає Європейська конвенція? Таку ситуацію маємо й у інших регіонах України.

Все це говорить про те, що забезпечення судів належними приміщеннями належить віднести до стратегічних завдань держави. Підкреслюю: не судової системи, а саме держави, і не на папері, а на ділі. А судова система в особі Державної судової адміністрації України та її територіальних органів давно готова  до реалізації цього стратегічно важливого завдання. Було б лише належне фінансове забезпечення. Звичайно ж, це завдання  не на рік, і не на два, але  ж за нього треба братись серйозно і безповоротно.

Ще одна проблема, яка небезпідставно хвилює місцеві суди. Якщо з оплатою праці суддів держава на сьогодні досягла більш-менш справедливих критеріїв, то цього не можна сказати про оплату праці працівників апаратів судів. У низовій, місцевій ланці, де найбільше навантаження, посадові оклади цих працівників вже кілька років поспіль не перевищують мінімального розміру. Та навіть і мінімальний рівень нерідко не забезпечується. Міністерство фінансів України витрати на оплату праці працівників апарату судів частково віднесло за рахунок спеціального фонду Державного бюджету, який формується із судового збору. Однак, сподівання на судовий збір не виправдались, а тому нерідко ми не можемо навіть хоч в якійсь мірі матеріально підтримати цих працівників за рахунок премії чи інших доплат. Не виплачуємо навіть індексацію, що має компенсовувати підвищення цін на товари.

Відповідно до ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» розмір заробітної плати працівників апаратів судів, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту мають визначатись законом. Минуло уже два роки, як прийнято цю норму, але закону, який регулював би оплату праці працівників апаратів судів, як не було, так і немає.

Якщо ми сьогодні говоримо про стратегічні напрями подальшого розвитку нашої судової системи, то вирішення порушених мною проблем мають ставитись  у числі першочергових.

   Багато цінних пропозицій та рекомендацій прозвучало й від інших  учасників заходу. Причому, судді та працівники апаратів судів висвітлювали  своє бачення  реорганізації діяльності судової системи, виходячи з власного досвіду роботи. І будемо сподіватись, що вони знайдуть свою хоча б часткову реалізацію у Стратегічному плані розвитку судової гілки влади України.

   А на завершення матеріалу подаємо думки учасників зібрання щодо організації та проведення подібних заходів. Отож…

     Олексій Черновський, голова апеляційного суду Чернівецької області: «Це досить своєрідний творчо–аналітичний підхід до тих проблем, які сьогодні є в судочинстві. Зокрема, такі як взаємодія з іншими гілками влади, кадрові питання, матеріально–технічне забезпечення. Багато таких надзвичайно цікавих теоретичних питань, які суто специфічні діяльності суду».

    Олександр Казюк, голова Сторожинецького районного суду: «Конференція дуже цікава тим, що ми обмінялися думками щодо проблем, що є в судовій системі. А це дуже важливо, тому-що ці проблеми існують вже не один рік. І ми як практики на місцях бачимо, що вони  практично не вирішуються. Хоча  є, звичайно ж, якісь спроби змінити ситуацію на краще. Тож працюємо та живемо з надією на краще».

  Юлія Седик, заступник керівника робочої групи з питань іновацій при ДСА України: «Перш за все, хочу відзначити чітку організацію роботи конференції, а також активність її учасників. Відчувається, що керівники судів, судді та працівники апаратів судів вболівають за подальше реформування судової гілки влади, дбають, щоб у кожному суді були створені максимально зручні умови як для відвідувачів, які з тих чи інших питань звертаються у суди, так і для самого персоналу суду. Ми почули та занотували чимало цікавих та конче потрібних для вирішення пропозицій. Вони будуть обов’язково враховані при підготовці підсумкових документів нашого проекту».