Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Микола Данилюк, Микола Дутка: «На честь України та від її імені»
Кожна людина здебільшого сама формує свою життєву позицію, обирає шляхи до реалізації себе як особистості, роками напрацьовує складові до професійних успіхів. Зрештою, про життєдайну силу цих істин – у розмові із старійшинами, «аксакалами» місцевих судів Буковини – головами районних судів: Шевченківського м. Чернівці - Миколою Данилюком та Новоселицького – Миколою Дуткою, які цими днями відзначають своєрідні ювілеї – тридцятиріччя з часу, коли вони вперше увійшли до зали судових засідань у якості судді – повноцінного представника її величності Феміди.
Торжество Закону – як життєве кредо
Переважна більшість людей, які за тих чи інших обставин хоча
б раз спілкувались з Миколою Данилюком, відзначають його доброзичливість та щедрість душі, готовність допомогти, порадити чи застерегти. Йому, навіть, колишні підсудні, які звинувачувались у тяжких та резонансних злочинах, іноді пишуть листи з колонії. І крізь рядки їх одкровень просочуються скупі слова вдячності за добре слово та підтримку, за врахування при призначенні покарання всіх обставин конкретної ситуації. Зрештою, інакше й бути не могло б…
Від редакції: Народився 14 листопада 1955 року у с. Слобода-Банилів Вижницького району. Закінчив Снятинський сільськогосподарський технікум Івано-Франківської області та Харківський юридичний інститут. У судовій системі із 1982 року. Працював суддею Вижницького та Путильського районних судів. Очолював Вижницький, а з 1998 року – Ленінський районний суд (тепер - Шевченківський) м. Чернівці.
- І у зловмиснику завжди варто бачити людину, - любить повторювати Микола Іванович. – Це ж одразу відчуваєш, - навмисно чи за збігом обставин скоїв злочин та чи інша особа, вперше чи вже вкотре переступила грань дозволеного. Та й коли на лаві підсудних закоренілий, як кажуть, злочинець, на якому і проби немає де ставити, - варто і для нього знайти хоч одне добре слово, вселити віру, дати можливість і висловитись, і з рідними перед етапом у колонію зустрітись. Хай ще раз переконається, що закон не лише карає, але й проявляє гуманність та людяність. А що вже говорити про потерпілих? Слухаєш, для прикладу, престарілу бабусю, у якої діти або новоявлені бізнесмени хитрістю відібрали (намагаються відібрати) квартиру чи земельну ділянку, і вкотре переконуєшся у живучості людської підлості. Звичайно ж, робиш все для того, щоб торжествував закон, щоби права та свободи і цієї ж бабусі, і багатодітної матері, і малолітньої дитини – усіх громадян ніхто і ніколи не порушив ні на йоту…
Ця, здавалося б, проста і зрозуміла прописна істина за три десятиліття роботи у судах стала для Миколи Івановича життєвим кредо, його візитівкою.
Високої думки про Миколу Данилюка і його колеги та однодумці. Практично кожен співрозмовник, з яким автор цих рядків спілкувався при написанні матеріалу, засвідчують високий професійний гарт «ювіляра», його глибокі фахові знання, причому, не лише з юриспруденції, але й з багатьох споріднених наук, з якими судочинство тісно пов’язане. Вирізняють його природжене почуття лідерства, вміння очолити та повести за собою підлеглих, особистим прикладом «запалити» їх на реалізацію якоїсь знакової ідеї чи пропозиції.
Зрештою, саме колективу Шевченківського районного суду м. Чернівці, який, за активним сприянням М. Данилюка, вирізняється досить високим рівнем організації роботи апарату суду, єдиному із місцевих судів Буковини доручили втілювати у життя «пілотний» проект щодо адаптації діяльності т.з модельних судів. І цілком очевидно, що найближчим часом в Україні в цілому та у нашому краї зокрема запрацюють загальновизнані варіанти модельних судів і саме до підлеглих Миколи Івановича будуть звертатись колеги з інших регіонів за досвідом роботи.
За тридцять років напруженої та неспокійної роботи у судових інституціях Буковини М.І.Данилюк здобув чимало позитивних напрацювань, заохочень та нагород, серед яких і звання заслуженого юриста України. Та найвищою своєї відзнакою рахує визнання серед земляків, повагу простого буковинського люду.
«Простих справ у судах не буває»
За тридцять довгих років трудової діяльності у вітчизняному судочинстві голова Новоселицького районного суду Микола Дутка переконався, що простих чи складних справ на розгляді у судах не буває.
Від редакції: М.С.Дутка народився 7 жовтня 1950 року у селі Стальнівці Новоселицького району. Трудову діяльність розпочинав у місцевому колгоспі «Більшовик» цього району. Уже як випускник юридичного факультету Кишинівського державного університету працював юрисконсультом юридичної групи Новоселицького райсільгоспуправління, адвокатом юридичної консультації Новоселицького району. У червні 1982 року обраний народним суддею Новоселицького районного народного суду, а у грудні 1985 року - головою цього ж суду.
- Бувають лише більш чи менш складні, - роз’яснює свою позицію Микола Степанович, - оскільки кожна із адміністративних, цивільних, а особливо кримінальних справ складна по-своєму і потребує посиленої уваги, ретельного вивчення та скрупульозного розгляду у засіданні. Адже за кожним аркушем матеріалів – людські долі, зовсім не прості взаємовідносини між рідними чи родичами, сусідами чи односельцями, захист прав, свобод та інтересів громадян, а у адміністративних та кримінальних справах – ще й конфлікт із законом, визнання фігурантів винними у тих чи інших порушеннях та призначення їм покарання. Тому кожне рішення суду, постанова чи вирок, винесені від імені України, мають бути виважені та відповідати вимогам Закону. Зрештою, колись цьому навчали нас, сам ось уже три десятки років сповідую ці життєво важливі істини, і цьому навчаю молодих суддів та працівників апаратів судів…
А ще однією із важливих складових успішної роботи представника Феміди Микола Степанович рахує постійну роботу судді над собою, його самовдосконалення та самоосвіта. Адже законодавство в Україні (особливо різноманітні доповнення та поправки до вже чинних нормативних актів) настільки часто та швидко змінюється, що встигати відслідковувати їх надзвичайно складно.
- Але суддя не просто має встигати - він зобов’язаний систематично та регулярно відслідковувати законотворчі процеси, - настановляє молодих колег наш «аксакал». – І не просто знайомитись із цікавості, а занотовувати ці зміни чи доповнення, глибоко вникати у суть, аналізувати та усвідомлювати, бо завтра чи післязавтра усе це доведеться застосовувати у практичній діяльності.
Тривалий час очолюючи колектив суду, Миколі Степановичу доводиться вникати практично у все, що діється у його «господарстві», особливу увагу при цьому приділяючи підбору, навчанні та організації роботи кадрового потенціалу. Бо саме від того, хто і як, з яким настроєм та багажем знань працює у «команді», залежить загальний успіх колективу, кінцевий результат роботи не лише окремо взятого внутрішнього підрозділу, але й усього районного суду.
Ще одна важлива та повсякденна проблема - матеріально-технічне забезпечення суду. Правда, якщо ще десять-п’ятнадцять років тому доводилось «ламати» голову над питанням, де, для прикладу, взяти відро цементу та піску, щоб провести хоча б елементарний ремонт коридору, чи лист шиферу, щоб «залатати» дах, оскільки дощова вода заливає кабінети, то зараз…
- То з часу початку функціонування Державної судової адміністрації України, ці проблеми з порядку денного практично зняті, - із задоволенням посміхається Микола Степанович. – Поточний ремонт окремих кабінетів, залів засідань та коридорів, зовнішнього фасаду та даху, - усе це тепер справа рук фахівців та професіоналів із територіального управління ДСА. Я розумію, що не все і не всім одразу, але уже те, що зроблено для нашого колективу – охайність та впорядкованість зовнішнього «обличчя» нашого приміщення, певний комфорт кожного із кабінетів – радує око не лише моїх колег, але й численних відвідувачів суду, наших земляків. А що вже говорити про технічне забезпечення? Новенькі комп’ютерні комплекси та інша тиражувальна техніка (спасибі Раді Європи та ДСА!), безперебійний процес поновлення її складових та ремонт - усе це налаштовує нас тільки на якісне відправлення судочинства, щоби працювати на благо людей та України!
Від редакції: Колективи ТУ ДСА України у Чернівецькій області та місцевих (районних) судів Буковини щиро вітають М.І.Данилюка та М.С.Дутку із тридцятиріччям трудової діяльності на посаді судді і зичать їм міцного здоров’я та щастя, нових успіхів та напрацювань, реалізацію у життя найсміливіших проектів, сімейного затишку та добробуту. Усіх гараздів Вам, шановні «аксакали»!
Володимир Драюк
_03_03.png)
