Професія зобов’язує

                                               Професія зобов’язує

Напередодні Дня юриста  редакція «КДБ» попросила суддів та працівників апаратів місцевих (районних) судів краю поділитись думками щодо їх бачення престижності та значимості своєї професії. І у своїх судженнях наші співрозмовники були практично одностайними – стати юристом вони мріяли віддавна, а своєю трудовою діяльністю вони служать його величності Закону та людям...

Ігор Стасів, голова Новодністровського міського суду:

- Колектив нашого суду сформовано порівняно недавно, але можу з усією відповідальністю стверджувати, що нам вдалося зібрати в одне ціле команду професіоналів, які знають як та вміють мобілізовувати свої знання, вміння та досвід на якісне відправлення правосуддя, на успішний та повноцінний захист конституційних прав та свобод громадян. У нас працює всього 18 фахівців, усі вони або ж мають вузівські дипломи юристів, або ж продовжують заочно долати університетські рубежі, щоб реалізувати свою мрію про професію юриста у життя. У нас досить здібна молодь, а головне – відчувається їх бажання якомога швидше оволодіти тонкощами роботи у суді і докладати зусилля, щоби у кожному структурному підрозділі суду був зразковий порядок та лад. Звичайно ж, суттєву допомогу у цьому молодшим колегам надають наші судді та вже більш досвідчені працівники апарату. На щотижневих теоретичних заняттях ми знайомимо персонал із новелами, змінами та доповненнями до уже діючого законодавства та іншої нормативної бази. Для прикладу, нещодавно детально студіювали зміни до Закону України “Про судовий збір”.

Загалом, якщо працівник дисциплінований та наполеглевий, якщо вміє працювати над собою, бути самокритичним та спокійно сприймати поради старших, з повагою та увагою відноситься до відвідувачів, яких у суд, як правило, приводять якісь проблемні питання, то й працювати цей співробітник буде успішно та продуктивно. Юристу не потрібно знати на пам'ять всі статті безлічі Кодексів  та вимоги численних  законів. Головне – бути людиною, завжди у своїй повсякденній діяльності керуватись Конституцією України та наявною нормативною базою, швидко знаходити потрібний йому матеріал та вміло його використовувати. Хоча є й ключові акти, про які варто пам’ятати завжди. Зокрема, для мене особисто, для суддів будь-якої інстанції добрим порадником завжди є рішення Європейського суду з прав людини, які акцентують увагу служителів Феміди на допущені помилки, застерігають від необачності та вчать, як їх ніколи не допускати.

Наталія Палилюлько, секретар судових засідань Шевченківського районного суду м. Чернівці:

- У судовій системі я із 2006-го року – спершу працювала діловодом, а останніх шість років - секретарем судових засідань. Свою роботу дуже люблю, оскільки ще з юних років мріяла пов’язати долю саме із правосуддям. Окрім того, відчуваю, що своєю трудовою діяльністю приношу людям користь. Все більше переконуюсь, що судова установа – це своєрідний лакмусовий листочок, в якому віддзеркалюються нагальні проблеми, болі, а іноді й трагедії  нашого суспільства. Морально важко, для прикладу, збагнути як цілком свідома людина заради наживи чи задоволення власних амбіцій посягає на життя іншої, коли син, щоб роздобути кошти для придбання наркотичних речовин чи спиртного,  обкрадає рідну матір, коли знущаються над пенсіонерами чи малолітніми дітьми. Тож юрист, будь-який працівник суду, окрім професійного досвіду має мати ще й духовний гарт, виховувати у собі почуття толерантності та витримки, виваженості у судженнях та оцінки вчинків людини лише за результатами всебічного аналізу її помислів та дій.

Рахую, що сьогоднішній представник юриспруденції має бути професіоналом своєї справи, не рахуватися із часом і віддаватись  роботі на всі «сто». Його діяльність має стати улюбленою справою життя. І лише тоді буде обов’язковий та позитивний результат. Це ж як чудово відчувати  задоволення від роботи і бути переконаним, що ти комусь потрібна!

Не хочу хизуватись, але для мене суд став другою домівкою. У його стінах я перебуваю більше часу, аніж вдома. І коли б стояла перед вибором, які справи вирішити першими - домашні чи на службові, я б обрала останнє. Розумію, що негаразди у колективі можуть переносяться у сімейну атмосферу. Тому мобілізую силу волі, щоби вплив трудового ритму на родинне життя був мінімальний. Я не ставлю собі за мету стати у майбутньому суддею, адже це надзвичайно складно та відповідально. Але я прагну стати професіоналом з великої Літери, досконало володіти своїми службовими обов’язками, бути причетною до процесу утвердження торжества його величності Закону та верховенства права, брати безпосередню участь у відновленні справедливості, миру та добра.

І на завершення розмови – ще два аспекти. На мою думку, діяльність суду ніколи не зможе претендувати на всенародне схвалення, адже у справі, де є дві сторони, одна завжди залишиться незадоволеною. Та громадяни мають бути цивілізованими, зажди робити правильні висновки, діяти та організовувати своє життя так, щоб було якомога менше проблем та стресових ситуацій.

І останнє. Користуючись нагодою, хочу подякувати за набуті знання та досвід своїм наставникам - Надії Дмитрівні Аксьоновій та Любов Костянтинівні Кирилюк.

Анатолій Чевка, помічник судді Герцаївського районного суду:

- Опановувати практичними навичками працівника Феміди я розпочав у 2008-му році, коли з дипломом юриста прийшов в Апеляційний суд  області. Саме в цьому колективі переконався, як важливо вміти реалізовувати у практичну площину набуті у вузі теоретичні знання, наскільки серйозно та з відповідальністю відноситись до своїх службових обов’язків, бути уважним до змісту кожного нормативного акту, виваженим у спілкуванні із колегами та відвідувачами. Тож уже в Герцаївському районному суді, на посаді помічника судді мені було набагато простіше адаптуватися, влитися у новий колектив і щодень засвідчувати про свій професійний рівень.

У безпосередній трудовій діяльності мимоволі з’являється відчуття, що ти певною мірою дотичний до долі інших людей. І хоча з певною гіркотою у душі сприймаєш ситуацію, коли тому чи іншому громадянину за його безпосередню причетність до особливо тяжкого протиправного діяння суд призначає суворе покарання. Та переконую себе, що в даному випадку так велить Закон, що цей громадянин, як правило, свідомо скоював той чи інший злочин. 

У місцевому суді працювати складно, але почесно, морально важко, але престижно, адже реалізовується моя дитяча мрія стати юристом, усвідомлення, що й своєю трудовою активністю ти долучаєшся до відновлення правди, щоб добро завжди перемагало зло, щоб служити людям суспільству та Україні.

На профорієнтаційних заходах у місцевих навчальних закладах випускники, які обирають майбутню професію, у мене часто цікавляться: «А що потрібно, щоб стати успішним юристом?» І я завжди правдиво змальовую їм складний шлях до реалізації їх мрій, розповідаю про всі складності професії юриста. Переконую, що молодий випускник вузу стане професіоналом своєї справи лише за умови серйозного ставлення до обраного фаху, вміння поважати відвідувачів та колег, цінувати думку батьків та старших людей. А ще – постійно працювати над своєю самоосвітою, володіти необхідним та сучасним багажем знань та вміти своєчасно та сповна його реалізовувати.

Я, для прикладу, особисто привчив себе кожен трудовий день розпочинати із перегляду сайтів Верховної Ради, Верховного Суду, Вищих спеціалізованих судів та ДСА України - своєрідних першоджерел, у яких найперше публікуються нові нормативні акти чи доповнення до уже діючих. І тільки у комплексному підході до цього всього ще недосвідчений випускник зможе стати професіоналом своєї справи, працювати у суді і ніколи не шкодувати, що обрав професію саме юриста!

Тетяна Котелевська, консультант Першотравневого районного суду м. Чернівці:

- Я працюю в архіві нашого суду, наше завдання – забезпечувати надійне архівування матеріалів судових справ, щоб згодом у потрібний час можна було б швидко відшукати та передати ініціатору запиту необхідні документи. Тож доводиться не лише наполегливо працювати у сховищах, але й самовдосконалюватись, адже практично кожен день надходять нові вимоги законодавства, інструкції та рекомендації. Ми не маємо права ні на йоту посіяти сумнів у людей щодо нашої компетентності.

У цілому у суд та зокрема у наш архів щодень приходять відвідувачі. Ми безпосередньо спілкуємося з ними, видаємо копії рішень або вироків, готуємо відповіді на письмові запити. Останнім часом громадяни дуже змінилися, стали більш освіченими, розуміються на юридичних нюансах. Правда, окремі з них критично відносяться до роботи судових органів, недовіряють нашим працівникам, часто не вірять у силу закону. І тому наш обов’язок - відновити їх довіру до судової гілки влади, переконати, що суд – це єдина інстанція, в якій можна мирно, на демократичних засадах відновити справедливість та кимсь порушені права цього громадянина.

Своєю роботою я задоволена, адже я стала дипломованим юристом, працюю серед людей і для людей, вселяю їм віру у торжество Закону. Й іншої долі собі не бажаю!   

P.S.  А ще кожен із співрозмовників висловлював прагнення привітати своїх колег із Днем юриста, побажати їм міцного здоров’я та злагоди, витримки, позитивної енергії та мирного неба, приносити користь людям та бути щасливим!

                                                                               Занотував Мирослав Шевчук