Валентин Торбинський: «Працюючи за покликом серця»

                        «Працюючи за покликом серця»

Про своє бачення значимості діяльності судової гілки влади, про зміни у матеріально-технічному забезпеченні місцевих судів, а також поради-побажання молодим суддям та  працівникам апаратів судів щодо етапів професійного зростання, форм та методів налагодження діяльності суду, формування позитивного іміджу та авторитету судових інституцій напередодні Дня працівників суду висловлюється Валентин Торбинський, суддя у відставці, колишній перший заступник голови Апеляційного суду області:

-  Пригадую непрості часи початку своєї суддівської діяльності, коли  працював суддею, а згодом і головою Новоселицького районного суду. Навантаження у той період було надзвичайно масштабним, восьмигодинного робочого дня на ознайомлення із матеріалами кримінальних справ, що масово надходили від органів слідства та дізнання, із підготовкою судових засідань та окремих процесуальних документів катастрофічно не вистачало і, щоб встигати за плином строків, доводилось працювати по десять-дванадцять годин на добу, у святкові та вихідні дні.

Та ще більше потерпав від завжди гострих адміністративних проблем – у суді (зараз навіть важко у це віриться!) було всього три діючі друкарські машинки і жодного тиражувального апарату, на канцелярські приладдя та папір доводилося досить часто витрачати власні кошти, а організація хоча б косметичного ремонту службових кабінетів чи зали засідань було настільки надскладним проблемним завданням, що для його вирішенням потрібно було оббивати пороги  кабінетів структурних підрозділів юстиції, місцевої влади та керівників місцевих господарських структур. Що й казати, - скрутно та проблемно було працювати!

Звичайно ж, останнім часом навантаження на кожного із моїх колег хоча й дещо зменшилось, однак теж залишається суттєвим і вимагає від суддів максимальної мобілізації фізичних сил, знань та досвіду. Хоча набагато впевненіше  працювати тим, хто прийшов у судову установу за покликом серця, хто вміє здобуті у вишах теоретичні знання реалізовувати у практичній площині, хто дійсно прагне захищати Закон, слугувати людям та суспільству, допомагати відновлювати справедливість, захищати порушені конституційні права та інтереси громадян.

І тільки тоді, коли молодий суддя стане одержимим цими прописними істинами, коли навчиться працювати на перспективу, відрізняти правду від неправди, добро від зла, коли буде керуватись лише вимогами  чинного законодавства, а не чиїмись «порадами» чи вказівками із владних кабінетів, мати сміливість ухвалити рішення, що не засуджує, а виправдовує ту чи іншу людину у діяннях, яких вона не вчиняла, - тільки тоді він стане справжнім професіоналом, якого будуть поважати і земляки, і колеги-однодумці. 

Звичайно ж, тепер суддям значно допомагають у роботі помічники суддів, консультанти, секретарі судових засідань  та інші працівники апарату суду. Але ж їх теж потрібно організувати, спрямувати їхні зусилля у потрібне русло, націлити на конкретний результат, а через певний час ще й проконтролювати  виконання завдання. А ще потрібно вміти зацікавлювати підлеглих на активність, ініціативність та відповідальність, знаходити з ними спільну мову, бути водночас і вимогливим, і толерантним.  

А на завершення – кілька слів про сучасне матеріально-технічне забезпечення судів. Тепер голова суду чи керівник апарату не «ламають» собі голову, як забезпечити суд необхідним технічним устаткуванням та іншими засобами для роботи, такі питання успішно вирішують підрозділи судової адміністрації. Тепер до послуг моїх колег персональні комп’ютерні та тиражувальні комплекси, апаратура для фіксування судових процесів, інше обладнання. Функціонують різноманітні автоматизовані комп’ютерні програми, є реальна можливість постійно поповнювати свою базу тільки-що ухваленими законами та доповненнями до уже діючих нормативних актів.  Було б лише бажання тримати руку на пульсі життя!   

Занотував Володимир Драюк

mso-spacerun:yes'>