Віталій Цуренко: «У нашій роботі дріб’язкових питань бути не може»

«У нашій роботі дріб’язкових питань бути не може», -

глибоко переконаний голова Глибоцького районного суду Віталій Цуренко, під керівництвом якого колектив даної судової інституції за результатами комплексного оцінювання численних показників та судової практики у 2016 році досяг досить вагомих результатів.

         - Ми чи не наймолодший за віковим критерії суддівський  колектив серед аналогічних підрозділів  Буковини. У той же час кожен із суддів – Юлія Маковійчук, Віталій Цуркан та Юрій Григорчак – уже мають певний професійний досвід роботи у судовій системі, оскільки кожен із нас розпочинав свою трудову діяльність в апаратах тих чи інших судів краю, у їх «активі» вже по кілька сотень успішно розглянутих цивільних, адміністративних, кримінальних справ та інших матеріалів, - із нотками гордості у голосі зауважує Віталій Анатолійович при  розмові. – Переконаний, що кожен із них пройшов необхідний професійний вишкіл, щоби успішно працювати у сфері відправлення правосуддя. Вони постійно дбають про своє професійний ріст - самотужки або ж колективно знайомляться та засвоюють новації чинного законодавства, беруть участь у науково-практичних семінарах, що проходять у Верховному та Апеляційному судах, у Чернівецькому регіональному відділенні національної школи суддів.

            Мої колеги не соромляться поспілкуватись та проконсультуватись із ветеранами судочинства, які значно раніше працювали у нашому колективі, а зараз перебувають на заслуженому відпочинку, із колегами з інших районних судів, які спеціалізуються на тих чи інших категоріях справ. 

          Їм також  притаманні порядність та чесність, висока продуктивність праці та наполегливість, цілеспрямованість, пунктуальність та обов’язковість. Якщо справу призначено для розгляду, для прикладу, на десяту годину ранку, то о десятій її слухання і розпочинається. А ще – принциповість з однієї сторони, та виваженість у прийнятті рішень, об’єктивність та законність – з іншої. Приймаючи те чи інше рішення, ми не рубаємо, як кажуть, мечем наосліп, а завжди намагаємось переконатись, кого цього разу доля привела у зал судового засідання – недосвідченого та не загартованого життєвими негараздами гіркого сьогодення юнака, чи закоренілого злочинця, який у черговий раз повертається із зони лише для того, щоб вкотре когось принизити, позбавити власності чи життя (минулого року ми розглядали матеріали кримінальних проваджень і щодо таких наших земляків). Тож, призначаючи покарання, завжди виходимо із оцінки тяжкості протиправного вчинку, а також із комплексної характеристики особи. І якщо переконуємось, що цій людині можна повірити у її щире каяття, що вона дійсно рахує свій вчинок прикрою помилкою, ми майже завжди, якщо це дозволяє законодавство, йдемо людині назустріч. Ні, це не гра на публіку, не завойовування дешевого «авторитету» судової влади. Це об’єктивна та гуманна оцінка проступків юнака чи юнки, оскільки Закон у цілому та Кримінальний кодекс України зокрема не лише карає, але й виховує та дає можливість їм своєю подальшою законопослушністю та чесною працею реабілітувати себе в очах  суспільства, громади, своїх земляків, знайомих та рідних.         

Переконаний, що у нашій роботі дріб’язкових чи другорядних питань немає і не може бути, адже маємо справу із долями людей, в яких теж своє життя та проблеми. І  в кожному із нас відвідувачі, учасники сторін та, навіть, запідозренні у вчиненні того чи іншого протиправного проступку,  мають бачити служителів Закону та Феміди, людей, які наділені Україною службовими повноваженнями вершити правосуддя, захищати їх права та інтереси, відстоювати справедливість та добро, мир у родинах та громадський спокій. І розчаровувати їх у цьому ми не маємо ні найменшого права.

Зрештою, і для мене особисто, і для моїх колег не буває й так званих «легких» справ. Кожен матеріал водночас має і свої відносно простіші, і надто складніші сторони, свої, як у народі говориться, плюси та мінуси. Тож наше завдання не просто знайти загальне вирішення того чи іншого питання, не лише прийняти те чи інше рішення, а підійти до справи творчо, із вимог Закону та власного переконання, і зупинитись на єдино правильному знаменнику.    

Окремо хотів би зупинитись ще на одній важливій тезі. Судді нашого районного суду аж ніяк би успішно, плодовито  та практично без «браку» не працювали, коли б не дружній, кваліфікований та працелюбний колектив апарату нашого районного суду, який очолює Віталій Білоус. Він не лише сам високопрофесійний фахівець, але й володіє необхідними для організації практичної роботи районного суду знаннями та досвідом. Він своєрідний лідер-новатор, який своїми напрацюваннями та прикладом вміє мобілізувати підлеглих на ратну працю, на наполегливість та самовіддану роботу.

Віталій Миколайович постійно дбає й про створення у нашому приміщенні комфортних умов для роботи. Причому, не лише для суддів та колег, але й для відвідувачів, які з тих чи інших причин, із своїми проблемами, горем та розпачем  до нас звертаються щоденно. До речі, уважне, співчутливе та ввічливе ставлення до людей – це ключовий аспект нашої діяльності,  над яким ми постійно працюємо, адже це теж важлива складова, яка формує імідж та авторитет не лише нашого колективу, але й  судової гілки влади України  у цілому. 

Звичайно ж, в апараті нашого суду чимало справжніх професіоналів, високоякісних фахівців та відданих справі працівників. Та назву лише окремих із тих, хто своєю трудовою активністю та високими людськими чеснотами заслуговують на особливу похвалу. Це, зокрема, Руслан Глобак, Максим Серьогін, Віталій Злотар, Валентин Коваленко та Костянтин Максимюк. 

Користуючись нагодою, що наша розмова відбувається на початку березневих свят, хотів би особливу вдячність за працю, за неспокій та наполегливі трудові будні, за позитивний морально-психологічний висловити нашим колегам – представницям прекрасної половини людства. Зокрема, династії Оршевських - Світлана Миронівна серед старожилів нашого колективу, а нещодавно привела до  нас і свою доньку Тетяну, яка відповідає за формування кадрового потенціалу суду, Сніжані Майщук, яка, продовжуючи естафету рідної матері, теж уже тривалий час працює у суді, а також Марія Філус, Альона Белковець, Любов Кирстюк, Юлія Косован, Руслана Затолошна, Євгенія Амарі. Зрештою, привітати всіх працівниць нашого колективу, жінок-суддів та представниць жіноцтва з інших місцевих судів Буковини із Міжнародним жіночим днем, побажати їм радості та щастя, благополуччя та  добробуту, належної до них уваги держави та адекватної до їх наполегливої праці зарплатні! Будьте завжди коханими та кохайте!

  А завершу нашу розмову із тези, з якої і розпочав наше спілкування. Колектив суддів нашого суду – це молодий за віком, але вже досвідчений та боєздатний осередок однодумців, які мають відповідні фахові знання та досвід, знають як, вміють та готові відправляти судочинство по Закону, Честі  та по Совісті.

                                     Монолог занотував Георгій Онофрейчук