Анатолій МАРТИНЮК: «Слугувати його величності Закону та громадянам – таким має бути кредо судді!»

Анатолій МАРТИНЮК: «Слугувати його величності Закону та громадянам – таким має бути кредо судді!»

    - Свого часу Ви працювали практикуючим юристом, навіть очолювали районну адвокатську контору... Чим керувались, коли приймали рішення про перехід у судову систему?

   - Робота адвоката теж складна, важлива і не менш почесна, адже постійно захищаєш права та інтереси громадянина. І  роботи вистачало, адже переважна більшість людей ще не в повній мірі орієнтуються у правовому полі, а окремі слідчі дії чи розгляд справ у судах передбачають обов’язкову участь адвокатів. І в той же  час я відчував певну незадоволеність самим собою, не мав змоги повністю реалізувати себе як поборник добра та справедливості. Адже був «прив’язаний» до певної конкретної ситуації. Уявіть собі ситуацію. До мене прийшли батьки  молодого чоловіка, який, для прикладу, скоїв серію крадіжок чужого майна, і уклали угоду про захист його прав. Я приймаю пропозицію, вступаю у справу зустрічаюсь і роблю все можливе, щоб не порушувались права фігуранта, щоб він був визнаний винним тільки у тому, що скоїв, щоб тільки за скоєне поніс передбачене чинним законодавством покарання. А що при цьому твориться у моїй душі? Адже цей молодий чоловік, щоб весело розважатись, обкрадав сивочолих бабусь, виносив з їх будинку роками нажиті кошти та домашні речі! Або  якщо ще й вчинив злочин на статевому ґрунті чи позбавив життя людину? Можете собі уявити, з яким настроєм я йшов на зустріч з цим «героєм»…

       І коли випала нагода працювати у суді – з радістю погодився, бо у залі засідання одночасно бачиш і потерпілого, і його кривдника, проймаєшся конкретною ситуацією злочину (чи правопорушення) і об’єктивно оцінюєш дії зловмисника тільки з позицій істини.  Для тебе не існує авторитетів, прохань «впливових» родичів, чи інших чинників. Є лише проступок та закон, є провина і покарання. Причому, кожна протиправна дія «оцінюється» певною нормою того чи іншого кодексу, від якої не маєш права відступити ні на йоту. Навіть, якщо інколи проймаєшся певним співчуттям до того чи іншого зловмисника, коли, для прикладу, він перейшов грань дозволеного із-за певних складних життєвих ситуацій.

      Звичайно ж, робота у районному суді надзвичайно складна. Постійно доводиться працювати над собою, слідкувати за змінами у законодавстві, за рекомендаціями та вказівками Пленумів Верховного Суду України. І саме у цьому знаходиш певну суть нашої професії. Ще важче очолювати первинну ланку судової гілки влади, адже доводиться відповідати не лише за себе, але й за колег. Та коли пліч-о-пліч з тобою працюють професіонали, коли вони знають як, можуть і вміють приймати правильні рішення, - будь-які труднощі тобі під силу.    

     Таким чином, саме працюючи суддею, я маю реальну можливість сповна слугувати його величності Закону та громадян.