flag Судова влада України

Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел

Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46

ПРИНЦИПОВА ПОЗИЦІЯ СУДІВ БУКОВИНИ

12 липня 2011, 17:27

                            

Принципова позиція судів Буковини

 

       Цими днями «почесне» місце на лаві підсудних місцевих судових інституцій краю займали одразу кілька наших земляків та гастролерів, яким довелося відповідати за причетність до тяжких та особливо тяжких злочинів.

      Зокрема, у Кіцманському районному суді завершено розгляд кримінальної справи по звинуваченню 73-річного місцевого мешканця Іллі Панасюка* у навмисному вбивстві. Він викритий у тому, що пізно ввечері  9 травня минулого року у ході спільного розпиття спиртного та подальшої суперечки наніс своєму землякові тяжкі тілесні ушкодження, які виявились несумісними з життям. А щоб приховати свою причетність до цього варварства, щоб, зрештою, уникнути відповідальності за скоєне, - після довгих роздумів близько  четвертої ранку витягнув уже мертве тіло жертви у далекий кут власного господарства і прикопав…  у купі гною.

       Рідні потерпілого, схвильовані зникненням чоловіка та батька, звернулись у райвідділ міліції із заявою про розшук. І правоохоронці 14 травня у ході пошукових заходів на пенсіонера все ж вийшли. Правда, уже на мертвого…

        По даній кримінальній справі винесено суворий, але справедливий вердикт – сім років позбавлення волі. І зараз фігурант у камері СІЗО очікує етапу до виправно-трудової колонії. До речі, на сьогодні він найстарший за віком утриманець цього закладу і вже встиг отримати «поганяло» - Дід.

        П’ять найближчих літ і зим у місцях, що так віддалені від рідного дому,

 проведе і 33-річний чернівчанин Дмитро Білоголовий. Читачі часопису, без сумніву,  пам’ятають цю резонансну історію, коли серед білого дня 19 червня м.р. незнайомець, обличчя якого надійно прикривав капюшон чорної  куртки, та з пістолетом у руках (згодом стане відомо, що це була звичайнісінька дитяча іграшка) увірвався до приміщення одного з відділень «Ощадбанку», що на вул. Університетській обласного центру. І, погрожуючи зброєю, зажадав у двох  працівниць видати наявні у філії кошти (на той час у сейфі очікувало своїх власників 29200  гривень та 81 долар США). Та молоді, але досить сміливі дівчата вчинили нападнику такий супротив, підняли такий вереск, що грабіжник змушений був якомога швидше залишити приміщення.  Правда,  встиг  прихопити із каси  4500 гривень.

 

       Розкрити цей тяжкий та резонансний злочин правоохоронцям виявилось не так легко. І все ж на четверту добу на руках грабіжника зімкнулись металеві «браслетки». А тепер фігурант за скоєне відбуває у місця, в яких і мають перебувати любителі чужого. Характерно й те, що до цього він досить успішно працював директором одного з молодіжних центрів краю.     

 

 

      А ось ще одна ситуація. Свого часу – у вересні 2006 року – мешканець м. Тернопіль Володимир Задорожний уже мав можливість переконатись, що закон «захоплення» чужими речами розцінює як крадіжку і досить принципово оцінює дії фігурантів. І тоді за серію посягань на чуже майно наш «герой» отримав  два роки колонійського життя. Але й перебування за колючим дротом не  «прояснило» розуму Задорожного. І, звільнившись, він практично одразуж взявся, як кажуть, за «старе». Правда, дещо змінив місце своєї «роботи»  і на злочинні «гастролі» вирішив виїжджати до Чернівців. Тож уже в нашому місті впродовж серпня 2008 - вересня 2009 року у мікрорайоні «Руський» вчинив 18 епізодів (!!!)  крадіжок із автогаражів наших земляків. Та скільки ниточці не витись… Зрештою, крадій таки потрапив у поле зору правоохоронців, а Садгірський районний суд м. Чернівці за скоєне знову відрядив гастролера у вже звичні для нього містя, в яких він має провести три з половиною роки. 

І подібних прикладів адекватного реагування судових інституцій Буковини на протиправні вчинки тих, хто не поважає закон, хто прагне жити результатами чужої праці, можна наводити чимало. Зрештою, про інші  вердикти по   кримінальних справах у наступних публікаціях.

                                                                                            Юрій Гончарук, читач

                                                          та постійний автор матеріалів у «Ва-банку»