Ще один вияв гуманності держави

15.08.2011

                  Ще один вияв гуманності держави

            Верховна Рада України 8 липня цього року ухвалила Закон України «Про амністію у 2011 року». Які ж основні положення даного законодавчого акту?  Як  вимоги Закону будуть реалізовуватися у життя? Саме про це наш кореспондент і веде розмову з головою Апеляційного суду Чернівецької області, заслуженим  юристом України Олексієм  Черновським.

- Перш за все, кілька вступних зауважень. Амністія - це вид звільнення від покарання та його відбування, який на підставі закону про амністію застосовується стосовно індивідуально невизначеної певної категорії осіб і полягає у їх повному або частковому звільненні від кримінальної відповідальності чи від покарання, або в заміні покарання або його невідбутої частини більш м'яким покаранням.

Амністія оголошується законом України стосовно певних категорій осіб, як правило не частіше одного разу протягом календарного року. До речі,  востаннє амністія в Україні оголошувалася  відповідним законом від 12 грудня 2008 року, тобто понад два з половиною роки тому.

         - У тексті Закону не раз мова йде про тяжкі та особливо тяжкі злочини. Це…

- Стаття 12 Кримінального кодексу України подає класифікацію злочинів за їх тяжкістю. Розрізняють злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі.

 Злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м'яке покарання.

Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років.

Якщо ж  покарання за той чи інший злочин Кримінальний кодекс передбачає у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років, - такий злочин рахується  тяжким.

А особливо тяжким злочином є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

Для наглядності наведу конкретні приклади. Візьмемо статтю 230 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за порушення антимонопольного законодавства. Законодавець визначив, що умисне неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а також ухилення від виконання законних  рішень цих органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи чи організації, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах (тобто, дохід, котрий у п’ятсот і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян) карається штрафом від ста до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років.

Таким чином, якщо пригадуючи суть статті 12 КК України, можна зробити висновок, що даний  злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, оскільки за нього передбачено покарання нижче, ніж  позбавлення волі на строк не більше двох років.

А ось стаття 187 Кримінального кодексу України, яка передбачає відповідальність за скоєння розбійного нападу.

         Частина перша даної статті за напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (розбій), карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

За причетність до розбою, вчиненого за попередньою змовою групою осіб. або особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм,- карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років із конфіскацією майна.

Частина третя даної статті засвідчує, що розбій, поєднаний з проникненням у житло, інше  приміщення чи сховище, - карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років із конфіскацією майна.

          А розбійний напад, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах, або вчинений організованою групою, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (це частина четверта даної статті), - карається позбавленням волі на строк від восьми до  п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.

Знову ж таки, повертаючись до статті 12 КК України, констатуємо, що діяння, передбачені  усіма чотирма частинами статті 187 відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів.  

     - Отож, ухвалено Закон України "Про амністії у 2011 році"…

      -  Цей законодавчий акт передбачає проведення в Україні впродовж трьох місяців з часу його опублікування чергової амністії. Даний Закон звільняє від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, про яку я вже говорив,  та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими такі категорії громадян:

          - осіб, які на час скоєння  злочину були неповнолітніми (тобто, їм ще не  виповнилось 18 років);

- жінок, вагітних на день набрання чинності цього Закону;

- осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цього Закону мають дітей до 18 років, або дітей-інвалідів незалежно від їх віку;

- осіб, яких на день набрання чинності цього Закону в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи, а також хворими на активну форму туберкульозу, онкологічні захворювання, СНІД та інші тяжкі хвороби, що перешкоджають відбуванню покарання;

- чоловіків та жінок, які на день набрання чинності цього Закону досягли відповідно 60-річного та 55-річного віку;

- ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни та учасники війни, які підпадають під дію Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту");

- учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЄС та потерпілих внаслідок Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та аналогічних законів інших держав - колишніх республік СРСР;

- осіб, які на день набрання чинності даного Закону мають одного чи обох батьків, які досягли 70-річного віку або визнані інвалідами першої групи, за умови,  що в цих батьків немає інших працездатних дітей.

Окрім того, стаття 3 Закону України «Про амністію у 2011 року» передбачає звільнення від покарання у виді позбавлення волі на
певний строк та від інших покарань,  не пов'язаних з  позбавленням
волі,  таких осіб:

 - засуджених  вперше  за  умисні  злочини,  за  які  законом
передбачено  покарання  у виді позбавлення волі на строк не більше
восьми років,  якщо на день набрання  чинності  цим  Законом  вони
відбули не менше половини призначеного строку основного покарання;
       - засуджених  за умисні злочини,  за які законом передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк не більше шести  років,
якщо  на  день набрання чинності цим Законом вони відбули не менше
двох третин призначеного строку основного покарання;

        - жінок,  засуджених  за  умисні  злочини,  за  які  законом
передбачено  покарання менш суворе,  ніж позбавлення волі на строк
не більше десяти років,  якщо вони на день набрання  чинності  цим
Законом  відбули  не  менше половини призначеного строку основного
покарання;
      - засуджених за злочини,  вчинені з  необережності,  за  які
законом передбачено покарання менш суворе, ніж позбавлення волі на
строк не більше дванадцяти років,  якщо на день набрання  чинності
цим  Законом  вони  відбули  не менше половини призначеного строку
основного покарання.

- Але ж даний Закон встановлює й певні обмеження.

- Вірно, стаття 7 Закону України «Про амністію у 2011 року» передбачає, що амністія не буде застосовуватися  до осіб:

- які відбувають покарання у виді довічного позбавлення волі та яким у порядку помилування смертну кару чи довічне позбавлення волі замінено на позбавлення волі на певний строк;

- які мають дві і більше судимостей (у тому числі ту, за якою особа відбуває покарання) за вчинення тяжких злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 1960 року,  вчинення тяжких, особливо тяжких умисних злочинів згідно з Кримінальним кодексом України 2001 року;

- осіб, яких засуджено згідно з КК України 1960 р. за вчинення умисного тяжкого злочину чи яких засуджено згідно з КК України 2001 р. за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину, які відбули менше половини призначеного вироком суду основного покарання;

- які після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання, знову вчинили умисний злочин.

Буде відмовлено в амністії й особам, які вже й раніше звільнялися з місць позбавлення волі умовно-достроково, але знову вчинили умисний злочин протягом невідбутої частини покарання;

- які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров'я, честь, гідність чи інші  права та інтереси цих дітей, що охороняються  законом;

- до яких впродовж 1998-2010 років уже було застосовано амністію або помилування,  незалежно від зняття чи погашення судимості та які знову вчинили умисний злочин.

Не підлягають амністії також особи, які у період відбування покарання злісно порушують режим, а також  особи, які вчинили злочин або злочини, що спричинили загибель двох і більше осіб, яких притягнуто   до  кримінальної  відповідальності  чи засуджено за злочини  проти  основ  національної  безпеки  України,  умисне вбивство, умисне  тяжке  тілесне  ушкодження  при  обтяжуючих  обставинах, катування, незаконне позбавлення волі або викрадення людини при  обтяжуючих обставинах, захоплення заручників, зґвалтування, грабіж, розбій та вимагання  при  обтяжуючих  обставинах, шахрайство,  вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою,  легалізацію  (відмивання) доходів,  одержаних злочинним шляхом,  при обтяжуючих обставинах,  створення  злочинної  організації, бандитизм, незаконне  виробництво,  виготовлення,  придбання, зберігання,  перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин  або  їх  аналогів  та цілий ряд інших тяжких та особливо тяжких злочинів (їх перелік у даному Законі України наведено).

- Олексію Костянтиновичу, виконання Закону України "Про амністії у 2011 році" покладено на судові інституції. Як процедура застосування даного нормативного акту  буде виглядати у реальному житі?

-  Необхідні матеріали про застосування амністії щодо певної особи у залежності від конкретної ситуації готують:  працівники органів   дізнання,    досудового слідства, органів  виконання  покарань чи кримінально-виконавчої    установ, або  ж суд самостійно ініціює питання про застосування амністії. Ці матеріали  погоджуються   з відповідною прокуратурою  і  направляються  на розгляд місцевого суду - у відповідності до статті 8 виконання Закону України "Про амністію у 2011 році" покладено саме на судові інституції. 

Рішення   про  застосування  або  незастосування  амністії приймається судом щодо кожної особи  індивідуально  після ретельної  перевірки  зібраних матеріалів та інших відомостей про кандидата на амністування. Така  особа викликається  в  судове засідання і може давати пояснення. Правда, неявка цієї особи не зупиняє розгляду справи.
            Характерно, що застосування  амністії   не   допускається,   якщо
обвинувачений, підсудний або засуджений  проти цього заперечує заперечує (у моїй практиці були й такі ситуації).

     Особа, щодо   якої   вирішується   питання  про  застосування
амністії,  дає суду свою згоду на це  в  усній  чи  письмовій  формі  з
обов'язковим зазначенням цього у протоколі судового засідання.
        І на завершення розмови ще раз нагадаю, що даний Закон України "Про амністії у 2011 році"  підлягає виконанню впродовж  трьох найближчих місяців.

- Спасибі за розмову.