Історичний екскурс про судді на Буковині. Історичний портрет судді.

    Нині неможливо уявити життя як окремої людини так і соціуму в цілому без правосуддя. Суди беззаперечно відіграють найбільш вагому роль у забезпеченні захисту прав і свобод людини і громадянина, в утвердженні принципу верховенства права та розвитку і зміцненні правової держави. Виникнення суду як окремої форми людських відносин пов’язано з ранніми стадіями не тільки людської цивілізації, а й самого розвитку людини як істоти соціальної. В силу свого еволюційного розвитку соціальний феномен суду став невід’ємною складовою як колективного, так і індивідуального буття людини.

    З часом уявлення людства про суд в цілому і суддів звичайно зазнавали змін та історичний розвиток цивілізації вносив значні корективи у формування характеристик служителів Феміди. Зокрема в контексті розгляду теми судочинства на Буковині декілька століть тому акцентуємо увагу на описах і характеристиках осіб, що здійснювали відправлення правосуддя. Описи про суддів на Буковині можемо знайти у працях відомого дослідника історії Чернівців і краю, австрійського історика Раймунда Фрідріха Кайндля.

    Так,  зокрема ще у першій половині ХVІІІ століття єврейські жителі міста утворювали окрему громаду (кагал), і тому мали свого єврейського суддю чи єврейського старосту. Наприклад 1762 року єврейським суддею був Лазар.

    На чолі сіл, що належали до міста, як і інших сіл стояли двірники. Проте незрозуміло які саме стосунки їх пов’язували з міською владою. Немає також жодних свідчень стосовно повинностей селян відносно міста у молдавські часи. Звичайно управління містом у ті часи було далеким від досконалості, адже немає навіть сліду чи згадки про якийсь громадський будинок, ратушу і таке інше, так само як і про міські книги чи бухгалтерію. Мабуть головним завданням міського керівництва було розглядати судові справи. Отож можна зробтити висновок, що судочинство було тісно повязаним із управлінням містом і відповідно ці функції поєднували одні і ті ж особи.

    На початку австрійського володіння ситуація суттєво не змінилася - все управління і судочинство перебували у руках командуючого генерала Сплені та його офіцерів. Поряд з цим він використовував ще й органи, що перейшли до нього з молдавських часів, але вони відігравали другорядну роль. У всьому краї збереглися сільські двірники, яких час від часу збирали в Чернівцях для звітування та отримання наказів. Саме з їхньою допомогою Сплені провів перший перепис населених пунктів та родин краю. У Сучавському повіті продовжував свою службу ісправник, шатровий Ілля Керсте, у Молдавсько- Кімполунзькому околі – старший двірник Ангелакі, збереглася також посада старшого двірника у Русько – Кімполузькому (Довгопільському) околі. Через брак допоміжного персоналу Сплені змушений був залишити колишніх «національних чиновників», особливо у віддалених куточках краю. Проте в Чернівцях молдавські службовці, особливо старости, відразу ж втратили свої пости. Певна кількість судових службовців залишилася на своїх посадах (бирани, умблатори, арнаути), серед них і міський судя та судді в тих селах, що належали до Чернівців.

    Ще у своїй пам’ятній записці від 1775 року Сплені висловив пропозиції, яку форму правління треба організувати у краї. Згідно з нею у Чернівцях повинна бути заснована «Рада генералату» як найвищий урядовий орган всього округу, для якого пропонувалася назва «Галицький або Чернівецький прикордонний генералат». Очолювати її мав генерал, а допомагати йому мало певне число чиновників і службовців, всього 29 осіб. 

    Містами мали керувати магістрати, а селами – двірники або судді, та придані ватамани або засідателі. Крім того передбачалися ще особливі єврейські судді. Тоді ще не планували відділити управління від судочинства. Судочинством на селі мали займатися двірники, у другій інстанції – станові бюро, а в останній – рада генералату. Мешканці міст мали з’являтися в першій інстанції до своїх магістратів, а апелювати до ради генералату. Всі кримінальні справи мала розглядати ця рада.

    Дані пропозиції Сплені хоч і зазанали деяких змін під час впровадження, але в цілому було дотримано окресленого плану утворення адміністрації та судочинства. Однак запропонований Сплені поділ краю не відбувся, а число установ і чиновників виявилося значно меншим від запропонованого.

    На відміну від пропозицій Сплені судочинство все ж таки було відокремлене від решти управління. В Чернівцях призначили для всього краю аудитора дистрикту, аудитора гарнізону та судового писаря. Незначні спори вирішували начальники округів, інколи на Буковину приїздив також львівський генерал – аудитор як старший судя.

    На Буковині виник також окремий кримінальний суд, заснований з ініціативи самого цісаря Йосифа від 6 серпня 1786 року. У суді був один кримінальний суддя, два кримінальні засідателі, один протоколіст, два канцеляристи, начальник в’язниці та чотири тюремні наглядачі. Даний суд підпорядковувався Львівському апеляційному суду, а далі  - Вищому управлінню юстиції у Відні.

    Коли у 1788 році Дмитро Бенделла, тодішній чернівецький «засідатель кримінального суду» був призначений «кримінальним суддею» того ж суду, тому було оголошено конкурс на заміщення посади засідателя. Претенденти мали підтвердити знання кримінального права та молдавської мови. У 1804 році цей кримінальний суд об’єднали з крайовим судом, але у 1826 році знову відокремили. У 1847 році в данному суді працювали чотири радники, два діловоди, три засідателі без права голосу (стажисти) та інші службовці. 

     Територіальне управління Державної судової

     адміністрації України в Чернівецькій області