Вірність обов’язку

                                  Вірність обов’язку

      Нещодавно Марія Василівна Помазан із затишного та мальовничого куточку Буковини, чарівної та вічнозеленої Путили відзначила одразу дві урочисті події – 50-річчя від дня народження та 32-річчя трудової діяльності.

      Про цю гарну на вроду та молоду душею жінку можна говорити чимало та захоплено, оскільки у неї безмірно мудрості й доброти, щирості й співчуття, сили та терпіння, вимогливості й наполегливості. Вона завжди життєрадісна та красива, вона берегиня сімейного вогнища, чудова господиня та дбайлива матір. Її привітні очі випромінюють тепло та любов для кожного із рідних та знайомих, колег та земляків, з якими зводить доля, вона завжди знайде тепле слово підтримки, розради та підтримки.

       Здавалось нещодавно – у вересня 1981 року – юній Марійці запропонували працювати у місцевому суді секретарем судових засідань.  І вона, незважаючи на райдужні мрії, погодилась. Беручись до справи, завжди акуратна та пунктуальна у роботі, доброзичлива та говірка (слухаєш і не переслухаєш її розповідей про життя гуцулів, про рідні Карпати) вона досить швидко знайшла спільну мову з колегами. І працювала, працювала… Змінювались керівники та судді (О.О.Іщенко, М.І.Данилюк, О.О.Ружило, П.І.Мамчин, В.Г.Круглюк, Л.Р.Маковійчук, В.П.Давній, І.Н.Лисак), переходили для продовження трудової діяльності в інші структури працівники суду, а вона залишалась. І так уже понад тридцять років поспіль…

       -  Не вмію і не маю морального права залишити наш колектив, - зізнається Марія Василівна. – Тут усі для мене як рідні, із старожилами суду ми стали справжньою родиною. Та й досвіду вже набралось багато, навчилась все встигати, своєчасно готувати необхідні матеріали. Куди вже мені?… 

Ця жінка присвятила себе людям. Це свята любов, що повертається сторицею і живить її щире серце. Щедрими дарунками засіває цьогорічна осінь оселю Марії Василівни, веселковим намистом розфарбовує гори, водограями оживає довкілля, водами р. Путилки скріплює сили і волю, грайливим вітерцем нагадує про себе. Чи було б все це, якби не надійна підтримка чоловіка, дітей, родини. Їх любов зігріває, дає силу, наснагу для життя і творчості. А найбільша втіха – діти. Ось таке життя, як весняна повінь, сповнене планами і діями, як вихор, як бистрий вітер. Мусить ця тендітна жінка встигнути всюди.

Марія Василівна своєю працею, ставленням до неї надихає своїх колег на творчу працю, завзятість. Отже, недарма кажуть, що людина напрочуд красива тоді, коли займається улюбленою справою. І душа її повниться радістю, і кроки життєві від цього стають впевненими й неповторними. Ось, так впевненою ходою прямує життям неповторна людина, красива жінка, любляча матуся , кохана дружина, дорога наша колега Марія Василівна Помазан.

Своєю наполегливістю та самовідданою працею, високою професійною майстерністю, величезним досвідом роботи, вже віддавна завоювала повагу колективу суду. З нагоди 50-річчя від дня народження, за багаторічне сумлінне виконання службових обов’язків, високий професіоналізм, активну участь, у громадському житті колективу М. В. Помазан була нагороджена грамотою ДСА у Чернівецькій області.

                                                                            Лілія Денис,                                                                                  заступник керівника апарату

                                                                                  Путильського райсуду