Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Впродовж 30 років поспіль 24 серпня Україна відзначає День Незалежності. Це одне з "молодих" свят в українському календарі, яке виникло після прийняття Акту проголошення незалежності України у 1991 році. Передував цим подіям буремний шлях в історії розвитку української державності.
15 травня 1990 року відбулося перше засідання Верховної Ради УРСР 12-го скликання, яке пізніше стало іменуватися першим скликанням Верховної Ради України. На першому зібранні повноваження народних депутатів були офіційно визнані і вони розпочали свою діяльність. Зокрема, у перший день роботи із числа народних депутатів було обрано президію, мандатну комісію, лічильну комісію, а також секретаріат першої сесії Верховної Ради України. Верховна Рада України розпочала працювати як єдиний орган законодавчої влади в Україні, як парламент на постійній основі.
Це були перші в історії України вільні вибори до Верховної Ради. Більшість кандидатів у народні депутати у своїх передвиборчих програмах проголошували необхідність докорінних змін в економічній та політичній системах, а дехто й утвердження української державності.
Народні депутати України 16 липня 1990 року ухвалили Декларацію про державний суверенітет України, а 24 серпня 1991-го — Акт проголошення незалежності нашої держави. Акт проголошення незалежності ухвалено конституційною більшістю, його підтримало 346 народних депутатів з різних куточків України, з різних партій, з різними поглядами, але з єдиною метою — створення незалежної України. Ухвалення Акта проголошення незалежності — це доленосний документ, який відкрив дорогу до державності, а в подальшому і до ухвалення Основного Закону країни.
Адже прийняття чинної Конституція України стало важливим етапом в історії незалежної України. Конституція України пройшла складний шлях становлення і розвитку, еволюціонуючи у контексті генези вітчизняного конституційного права. Вона стала вершиною, найбільш значущим здобутком української теорії та практики конституціоналізму. Конституція України 1996 р. стала першою загальновизнаною у всьому світі вітчизняною конституцією незалежної Української держави, що визначила основи суспільного і державного ладу, права і свободи людини і громадянина, порядок організації та функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування та правовий захист Конституції.
Уже 2 квітня 1996 р. Верховна Рада України винесла питання про проект Конституції України до порядку денного пленарних засідань, а 17 квітня 1996 р. розпочався його розгляд. У парламенті над проектом спочатку працювала міжфракційна ініціативна група, а з 5 травня 1996 р. - створена на її основі Тимчасова спеціальна комісія з доопрацювання проекту Конституції України.
28 травня - 4 червня 1996 р. відбулося перше читання проекту, а через два тижні й друге читання. Доопрацьований Тимчасовою спеціальною комісією проект Основного Закону був прийнятий Верховною Радою у першому читанні 4 червня (258 голосів - "за"). При підготовці до другого читання до проекту Конституції України Тимчасова спеціальна комісія врахувала близько 6 тис. поправок до зазначеного акта.
Станом на червень 1996 р. процес розробки нової Конституції, розпочатий з проголошенням суверенітету, вже налічував 5 років. Закінчився строк дії Конституційної угоди (8 червня 1995 р.), підписаної на один рік. Протягом року тривала активна копітка робота членів Конституційної комісії над узагальненням усіх альтернативних варіантів та представленням погодженого проекту Конституції України.
У ніч з 27 на 28 червня 1996 року (загалом безперервно 23 години) Верховна Рада України нарешті, після багатомісячних дебатів, ухвалила Конституцію, яка замінила стару, радянського взірця 1978 року. Проголосували за новий закон 315 депутатів. Процес ухвалення Закону згодом став називатись "конституційна ніч".
Конституція 1996 р. стала першою Конституцією незалежної України, вона стала продовженням багатовікових конституційно-правових традицій українського народу. З прийняттям Конституції були визначені базові координати й орієнтири, сукупність суспільних цінностей — все те, що формує політико-економічну систему. Окреслені відносини держави та громадянина, їх права і взаємні обов’язки.
Ухвалення Конституції закріпило правові основи незалежної України, її суверенітет і територіальну цілісність, а також забезпечення прав людини та громадянина, що сприяло подальшому підвищенню міжнародного авторитету України на світовій арені.
Заступник начальника територіального управління
ДСА України в Чернівецькій області Павло Тюфтій
_03_03.png)
