Суд»: від джерел виникнення слова до соціального феномену

Як відомо щорічно 15 грудня відзначається День працівників суду. Святкування започатковане ще 19 років тому Указом Президента від 08.12.2000 року № 1318/2000. Проте якщо вести мову про саме поняття «суд», то воно звичайно має дуже глибокі корені і бере початок ще з давніх часів.

Сучасні філологічні розвідки вказують на те, що слово суд зі значенням «орган для розгляду судових справ, судова установа» вживається майже в усіх слов'янських мовах (відсутнє лише в полабській мові). Це слово, безперечно, праслов’янського походження, проте загальноприйнятого походження воно не має. Детальний філологічний аналіз властивих слову суд значень в різних слов’янських мовах вказує на його первісне значення як «думка (про когось, про щось»). Водночас, цілий ряд співзвучних слів  характеризуються значенням, яке виражає процес думання або говоріння (укр. пересуди «пусті балачки, поговір», осуд «осудження, огуда», розсуд «рішення, висновок; розмірковування, роздум; розум; суд», рос. обсудить «обміркувати; обговорити», рассудить «обміркувати; розміркувати; вирішити» та ін.), а тому є припустимим, що первісним значенням слова суд було «обговорення, висловлення думки (про когось)». Також, в цілому ряді індоєвропейських мов значення «суд (судова влада, судовий процес, судове засідання, судове рішення)» у відповідному слові (різному в різних мовах) розвинулося зі значення «судження, думка, погляд».

В давні часи при суперечках та ускладненнях члени роду допомагали один одному. Стародавній звичай кровної помсти, який був поширеним серед різних племен, зародився саме у надрах роду. На ньому лежав обов’язок помститися за вбивство одного зі своїх співчленів. Суди для переслідування злочинців та закони, що запроваджували їх покарання, виникли у родовому суспільстві досить пізно, проте вони виникли ще до встановлення політичного суспільства. З іншого боку, убивство як злочин таке ж древнє, як і людське суспільство, а його покарання у порядку кровної помсти родичами таке ж давнє, як і сам злочин.

До прикладу східні слов’яни вважали право Божим законом, даним людям. Тож суд розглядався як встановлення або відновлення божественної справедливості (етимологічно слово «правосуддя» пов’язане з «суд Праве», «праведний суд»). Водночас виникнення суду як окремої форми людських відносин пов’язано з ранніми стадіями не тільки людської цивілізації, а й самого розвитку людини як істоти соціальної. В силу свого еволюційного розвитку соціальний феномен суду став невід’ємною складовою як колективного, так і індивідуального буття людини.

Загальновизнаним символом правосуддя є Феміда. Її зображають на емблемах, вона прикрашає будівлі судових установ.   Феміда – давньогрецька богиня права і законопорядку в пантіоні божеств. Феміда – титаніда, донька Урана та Геї, була першою дружиною Зевса, і від їхнього шлюбу народилися «гори» та «мойри». Однією з доньок Феміди була гора Дике – богиня справедливості. Зевс вершив правосуддя лише в присутності Дике та Феміди. Феміда ніколи не суперечить Зевсу, дає добрі поради, оголошує його рішення. Вона завжди стоїть по праву руку від володаря Олімпу. Головними атрибутами Феміди є меч та терези, які сьогодні використовуються судовими та правоохоронними органами в своїй емблематиці. Коли говорять «українська Феміда», то мають на увазі українське правосуддя.

Нині неможливо уявити життя як окремої людини так і соціуму в цілому без цих установ. Суди беззаперечно відіграють найбільш вагому роль у забезпеченні захисту прав і свобод людини і громадянина, в утвердженні принципу верховенства права та розвитку і зміцненні України як демократичної, правової держави.

Головний спеціаліст з забезпечення договірної та позовної роботи                                                                                                                           Юлія Борик