З глибини віків про суди на Буковині

Частина ІІІ

Історичний портрет судді

Продовжуючи розгляд теми судочинства на Буковині декілька століть тому, цікаво дізнатися про процеси, які передували зайняттю міським суддею посади. Детальні описи про обрання міських суддів на Буковині можемо знайти у працях відомого дослідника історії Чернівців і краю, австрійського історика Раймунда Фрідріха Кайндля.

Так, зокрема за першим міським статутом Буковини 1786 року, який поширював свою дію і на Чернівці, всі жителі міста складали єдину міщанську громаду, але активне і пасивне право обирати і бути обраним на високі посади магістрату мали міщани тільки християнської конфесії. Призначений крайовими властями виборний комісар не мав права впливати на вибори, а повинен був тільки дбати про спокій і порядок, а ще відзвітувати про вибори, що відбулися. Магістрат мав складатися з одного міського судді та чотирьох радників, які на три роки обиралися більшістю голосів. Після виборів комісар повинен був представити обраних на затвердження адміністрації.

Крім названих п’ятьох осіб магістрату на службу потрібно було ще прийняти також синдика, який хоч трохи знає право та місцеву мову, окрім цього також канцеляриста, поліційного наглядача, одного службовця ради, чотирьох судових службовців та двох нічних сторожів. Цей магістрат мав відати всіма юридичними, господарськими та політичними справами.

Перші вибори міського судді та радників за цим новим статутом були оголошені Чернівецьким директоріатом 4 травня 1786 року. Наступної неділі, тобто 7 травня, всі міщани всіх націй за винятком євреїв після богослужіння близької 9-ї години повинні були зібратися в директоріаті. Потім кожен мешканець міста мав назвати директорові Лінденфельзу як уповноваженому для цього комісару п'ятнадцять кандидатів, а саме: трьох на посаду міського судді та ще по троє на кожне з чотирьох місць радників. Кандидатів треба було висувати незалежно від національності, якщо вони тільки були здібними та порядними, але за винятком євреїв.

У встановлений термін вибори відбулися. Вже 9-го травня директор Лінденфельз оголосив, що вибори ратифіковано адміністрацією. За результатами  виборів більшістю голосів дотеперішній радник Василь Паладій став міським суддею, колишній перший радник Йозеф Гампель -  знову першим радником, тутешній міщанин і шинкар Ніколаус Фелькер – другим радником, дотеперішній молдавський радник Георгій Деметрович – третім, а місцевий молдавський міщанин Тодор Попович – четвертим. Усе чернівецьке міщанство закликали слухатися своїх діячів магістрату як першу інстанцію, а ті у всіх судових і політичних справах мали виявляти справедливість. У неділю 14 травня рівно о 9-й годині п’ять «магістратських індивідуумів» мали прийти до директоріату і в присутності міщанства скласти службову присягу.

Всі господарські і поліційні справи повинні були розглядатися з відома та під наглядом окружного директора. Міський суддя у випадках коли директор відсутній головує і мав наглядати за всім, залучаючи до цього синдика. Радники розподілять між собою провадження інших справ. Синдик та приданий йому писар повинні вести всю бухгалтерію про доходи та видатки міської каси, а також усі протоколи у судових та політичних справах, записуючи усе точно і позначаючи необхідними регістрами.

Ще у міському статуті від 1786 року рекомендувалося поділити Чернівці на квартали. У 1793 році з’явилося нове розпорядження поділити місто на дільниці і на кожній поставити за квартального свідомого та порядного міщанина. Після цього місто було справді поділено на десять кварталів, а в кожному з них призначено по одному міщанину. Особливим їх завданням було стеження за жебраками. Вони обиралися міщанством і не отримували платні.

Натомість у селах, що належали до міста, залишилися судді (двірники) та присяжні (журати). Зокрема скарга жителів Роші стосовно отримання дров з міських лісів від 1787 року була підписана двірником Василем та журатами Василем Ломошем, Николаєм Челлунгом, Томіцою Бахматом, Онуфрієм Нікуліцею та всім селом. Оскільки міські села перебували в таких самих відносинах з міським судом як і поміщицькі села з поміщиками, то й їхні судді цілком залежали від громадського суду. Сільські судді та присяжні мали завданням надавати підтримку міській владі в її діяльності.

Цікаво, що на Роші від 1782 року оселялося багато німців, тому поряд з румунською тут виникла і німецька громада. Цей розподіл зберігався до 1877 року. Отже було два судді – німецький і молдавський, обидві громади наприклад розподіляли орендну плату за пасовище і таке інше. І лише в 1877 році був призначений на всю Рошу один передміський суддя.

Начальник                                                                                                                            Юрій Гончарук