Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Неодноразово на сторінках друкованих видань в наших статтях йшлося про історію судочинства на Буковині в різні історичні періоди. Нині хочеться більш детально зупинитися на темі, якої ще не торкалися в своїх розповідях та історичних екскурсах. А саме історії становлення інституту конституційного контролю. Тож якими були передумови створення сучасного Конституційного суду України та які різновиди конституційного контролю існували в різні історичні відрізки нашому краї? Для пошуку відповіді звертаємося до наукових праць та досліджень вчених, зокрема таких як Шевчук І.М., Кушніренко О.Г., Логачова В.В., Савенко М.Д.
Як відомо у 20-30-ті роки ХХ століття територія Північної Буковини та Бессарабії входили до складу Румунії, де наявний був варіант конституційного контролю за участю найвищого суду загальної юрисдикції. Касаційна палата як вищий загальний суд Румунії мала виняткове право визнавати закони неконституційними. Однак суд не мав права розгляду на предмет відповідності Конституції указів короля та інших органів виконавчої влади. Формально такі дії могла вчиняти адміністративна юстиція, але зазвичай вона застосовувалася до актів переважно департаментів, комун, міст, а не вищих органів влади.
Згодом на східних, а потім і на західних землях України на тривалий час установлено більшовицьку владу. У радянський період на території України не існувало повноцінного конституційного контролю. Лише певні елементи конституційного контролю були закладені в ст. 6 Конституції УРСР 14 березня 1919 року, яка відносила здійснення державного контролю за діяльністю радянської влади до відання Центральної радянської влади ( Всеукраїнського з’їзду рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, ВУЦАК і РНК).
Далі у статті 19 Конституції УРСР 1937 року уведено поняття «контроль за виконанням Конституції». Ці функції покладено на Верховну раду, однак виконували їх партійні органи.
Практична реалізація ідеї утворення Конституційного Суду України вперше була здійснена шляхом внесення змін та доповнень до Конституції УРСР 1978 р. Передбачалося утворення Конституційного Суду у складі 25 чоловік. Сам Суд не одержав ряд властивих йому повноважень, а тому право відміни актів відповідних органів мав і український парламент, і його голова, і уряд. Сам же Конституційний Суд отримав право законодавчої ініціативи, що було і є неприродним з огляду призначення цього органу.
Питання утворення спеціального органу, що здійснював би контроль і нагляд за додержаннями Конституції в Україні, реально постало наприкінці 1980-х років. 27 жовтня 1989 р. Верховна Рада прийняла закон про внесення змін до чинної Конституції Української РСР, в якому передбачалося створення Комітету конституційного нагляду Української РСР (подібний однойменний комітет діяв у Союзі РСР). Конституцією передбачалося, що цей комітет обирався Верховною Радою строком на 10 років з-поміж спеціалістів у галузі політики і права у складі голови, заступника голови і 7 членів Комітету. Він мав стати органом конституційного нагляду за відповідністю законів та інших правових актів Основного Закону Української РСР. Цей комітет за дорученням Верховної Ради або з власної ініціативи мав надавати Верховній Раді висновки про відповідність Конституції проектів законів, здійснювати нагляд за відповідністю Конституції УРСР законів, постанов і розпоряджень Ради Міністрів УРСР, актів місцевих рад народних депутатів, інших державних органів і громадських організацій. При виявленні суперечностей акта або його окремих положень Конституції чи законам України комітет мав надсилати органові, який видав акт, свій висновок для їх усунення. З прийняттям висновку виконання акта або його окремих положень, що суперечили Конституції чи законам, зупинялось. Комітетові також надавалося право звернутися з поданням до Верховної Ради або Ради Міністрів про скасування актів підзвітних їм органів, а також службових осіб, що суперечили Конституції чи закону. Сам Комітет повноваженнями скасовувати такі акти не наділявся. Він також не мав права офіційного тлумачення Конституції чи законів України. На практиці ці конституційні положення, в тому числі і утворення такого Комітету, не були реалізовані, головним чином через малу ефективність існуючого тоді Комітету конституційного нагляду СРСР.
24 жовтня 1990 р. Законом про зміни до Основного Закону передбачалося створення Конституційного Суду замість Комітету конституційного нагляду у складі Голови Суду, двох його заступників і 23 членів Суду. У розвиток цих конституційних положень концепцією судово-правової реформи в Україні, схваленою постановою Верховної Ради України від 28 квітня 1992 p., були закріплені основні засади діяльності конституційної юстиції, а З червня 1992 р. прийнято Закон України «Про Конституційний Суд України», який детально регламентував його діяльність. Після його прийняття Верховна Рада України приступила до формування його складу, але спромоглася обрати лише Голову Конституційного Суду України — Юзькова Леоніда Петровича, доктора юридичних наук, професора. Було також обрано ще кілька суддів, однак рішення лічильної комісії про їх обрання не було затверджено.
Далі буде
Головний спеціаліст з забезпечення позовної та договірної роботи ТУ ДСА України в Чернівецькій області Юлія Борик
_03_03.png)
